На площі Корольова знову росте наметове містечко – розпізнавальна ознака  наближення міських виборів. Тимчасові мешканці цього містечка наперебій закликають житомирських посіпак обрати їхніх кандидатів та нав’язують тони макулатуру з  порцією виборчих обіцянок.

Одразу повідомлю читача, що в статті не буде жодного викриття  та полювання. Стаття спрямована на банальне: Спроба відвернути думки виборця від шлунку та спонукати його мозок на генерацію думок про свій майбутній вибір. Оскільки, між головним мозком і шлунком  пряма і надійна дорога, зробимо спробу тимчасового блокування цього тракту. От же маленький пістець.

А тому хто не з нами,  хай їде та запарює черговий пакет гречки.

Безкоштовний сир у передвиборній мишоловці

Ось і підходять чергові вибори. Скільки можна, навіщо все це? Чи не краще замість них зробити щось інше, що дійсно принесе користь пересічному громадянину – підняти  пенсії, зарплати, стипендії,  побудувати дороги  та ін.? Але такий закон, подобається тобі чи ні. Прийшов час обирати місцеву владу.

Вибори – один із небагатьох моментів, коли люди можуть спробувати вплинути на своє майбутнє, віддавши голоси за тих політиків, яким вони довіряють, і позбавивши права на владу тих, хто не виправдав довіри. Так книжка пише…

Натомість більшість посіпак вважає, що вибори це можливість підзаробити та пора роздачі обіцянок і безкоштовних подарунків від  кандидатів - лиходіїв.

Минув вже понад рік після Євромайдану. Але на відміну від попереднього, цей приніс сотні загиблих. Тисячі, якщо не десятки тисяч втрачених життів на Донбасі.  Вважаю, що немає нічого дорожчого ніж людське життя.

І ось, тріумф Євромайдану – "антинародний режим" впав, і перед країною відкрилися сліпучі перспективи "жити по-новому". Новизна відчувається практично в усьому, від курсу долара і вартості комунальних послуг, до динаміки падіння промислового виробництва і купівельної спроможності.  Громадяни поступово стають героями бестселеру Франца Кафки «Перетворення». Така собі армія тарганів, яка повзає по кабінетах влади та радіє вже тому, що їх не розчавили.

Втім, є й винятки. З огляду на результати парламентських виборів  революційні перетворення слабо торкнулися житомирського виборця. Колиска поліського парламентаризму виявилася недоступна вітрам змін.

Але повернемось до місцевих виборів. Що ми бачимо в місті – "на манєже все тє же". Так уже склалось що керманичами  Житомиру стають «найкращі» з них. Причому час від часу житомирські посіпаки «знищують» своїх господарів, але вони постають мов фенікс із попелу та знову пропонують свої послуги.

Коли лиходієм нічого путнього не зроблено в хід йде вулична реклама - ефективний спосіб звернути увагу посіпак.  Бреши в три короби – переможця не судять.

Широкі народні маси, після побаченого біг-борду з обіцянками чи обіцяного куля гречці, підвладні амнезії. Ось, він! Омріяний господар, годувальник. А чим він займався, що говорив та робив за 24 роки незалежності країни, вже відходить на другий план. Гречка рулить!

Одна максимально розкручена політична фігура затягує до влади масу "мутних" і нікому невідомих персонажів, готових за це платити, а потім по команді голосувати. А посіпаки дивуються звідки до ради просочилась така кількість масонів та содомитів.

Може досить мовчати.   Коли вже зникне міщанське азіатське тяжіння до рівності в нікчемність, така собі психологія бомжа-дервіша: бути нікчемним - простіше, легше, безвідповідальніше. Сумно усвідомлювати, що за такою ідеологією немає мети, все просто існування заради існування.

Що ж робити? Вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Брати приклад з тих, хто живе у вільному і демократичному суспільстві вже тривалий час, на приклад, з Європи та США, на яких в нас часто кивають. Там градус істерії напередодні виборів навіть вище, а власних фріків (псевдоволонтерів, добродіїв-контролерів, борців з корупцією, народних управлінців) несучих всяку нісенітницю, ціла армія. І як звичайні європейські громадяни боряться з цим жахіттям? А ніяк! Вони роблять Свій вибір - Голосом.

Саме увага живить фріків, вони жадають піару. Саме увагою не можуть насититися всі ці гучні крикуни. Треба навчитись ігнорувати того кандидата, хто висить у кожній підворітні, з обличчям якого просинаєшся та засипаєш, кожного хто жадає дешевої популярності – ось  єдина вірна стратегія. Судити  кандидата треба по реальним справам, а не за кількістю  агітаційних біг-бордів і наметів.

В місті існує багато проблеми які треба вирішувати невідкладно. Але навряд чи їх вирішать ті, хто звертається до виборців з популістськими гаслами та вигаданими здобутками.

Що ж ми маємо? Під час майданів агітують, що «гречка» це погано. Раз за разом виборець киває на знак згоди головою і встає в чергу за завітним безкоштовним пакетом. Право вибору це звичайно добре, але гречка вона поруч, а не десь там у Європі. Спроби відвадити народ від підкупу не допомагають, а враховуючи загальне зубожіння – черги за омріяним пакетиком стають ще довшими.

У результаті житомирські лиходії-меценати здаються і користуються старим принципом  "не можеш перемогти - очоль" та очолюють наввипередки підкуп виборця: шоу, концерти, спортивні заходи, патронат, меценатство, одноразові дитячі майданчики, безкоштовні подарунки та продуктові набори, ярмарки, возики щастя, юридичні послуги.  Бажання електорату отримати халяву перемагає здоровий глузд та  європейські цінності. Ось так на наших очах у 24 річній  виснажливій боротьбі за Українську свободу та демократію перемагає «шлунок».

Чомусь в Житомирі склалося, так що кожен наступний мер «краще» попереднього, невже це  підтвердження того, що обов’язок посіпак  служіння лиходіям.

Кожен член громади Житомира повинен розуміти, що несе персональну відповідальність за свій вибір. Не будь байдужим! Не допусти перемоги нікчемності, тупоумства і лиходійства.