16 жовтня 2019, 12:47 Житомир: °C
Андрій Евін
Партнер адвокатського об'єднання "АСПЕКТ"

Право на справедливий суд

 Краще нехай десять винних уникне покарання, ніж постраждає один невинний.  (Sir William Blackstone 1723 - 1780)          Передивляючись кожного дня повідомлення в національних мас-медіа, здається ніби віє свіже повітря змін, навіть у нашій давно хворій юстиції. Читаєш новини – і  легше дихати. Сподіваєшся, що вже скоро настане світле майбутнє. Але під час чергового судового розгляду зустрічаєшся з суворою реальністю повсякденної практики: все та ж упередженість суду; все той же «обвинувальний ухил»; верховенство паперів, отриманих протиправно та безконтрольно, не завжди чесним слідчим; верховенство їх паперів над живим словом людини, сказаним в суді. В суді наполегливо тримається цей мертвущий дух минулого «совка», незважаючи на показову декомунізацію, яка обмежується лише зміною табличок на вулицях та «ленінопадами» .

Правосуддя - менш одного відсотку невинних.

Отже, спочатку, щоб не бути голослівним, звернемося до статистики за 2015 рік: суди ухвалювали виправдувальні вироки  стосовно 905 осіб, що становить 0,87 % від загальної кількості вироків минулого року.   А тому не дивно, що громада відповідає органу правосуддя взаємністю. Рівень довіри суспільства до судової системи, за рік впав з 19% до 9%. Це свідчить про те, що відсутність кардинальних змін у судовій сфері через необхідні реформи та очищення суддівської свідомості від «совкових» стереотипів може призвести до повної зневіри українців у вітчизняне правосуддя. Унаслідок цього зростає загроза безпеці саме для суддів. Вже нікого не здивуєш, коли чиновник високого рангу відкрито глумитьсята чого вже там,  – ґвалтує 124 статтю Конституції (Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України). Останній приклад надає Міністр соціальної політики України Павло Розенко. І нажаль, жодного громадського осуду.

Проте деякі добродії цього не помічають та продовжують хизуватися «цнотою» – жодного виправдувального вироку. А наслідком цього є неподолана ганебна практика «рєшалова» на досудовому слідстві. 

У східного «сусіда» ситуація не краща – 0.82 % виправдувальних вироків за 2015 рік. Невже євроінтеграцію було згорнуто і наші можновладці здійснили непомітний для українського суспільства «стратегічний розворот на схід». А ось у Європі судді більш «розпутні» 20-50% виправдувальних вироків, це перша інформація яку надав Гугл і на диво висловлює її не правозахисник, а Суддя.

То коли ж буде не словом, а ділом?

Здавалося б:  новий Кримінально процесуальний кодекс дає більше простору судам для винесення виправдувальних вироків. А саме, відсутність інституту додаткового розслідування, покладення в основу судового рішення лише доказів, які досліджені в судовому засіданні, право сторони захисту збирати і подавати докази, судовий контроль під час досудового розслідування – дають підстави стверджувати, що виправдувальних вироків буде більше.

А насправді маємо зворотну реакцію виправдувальних вироків поменшало.

Велике значення має людський фактор і звичайно, одного Кримінально процесуального кодексу замало.

Що ж ми маємо? В більшості прокурорів та адвокатів за життя жодного виправдувального вироку. Тільки перші говорять про це з гордістю, другі – із жалем. І така тенденція в українському правосудді повсемісна. А тому не дивно, що керівник Житомирської безоплатної правової допомоги, в усіх органах нагадує про свої «величезні» здобутки своєї установи 1 чи 2 виправдувальні вирокі. І це на понад 100 адвокатів!!! Як раз в межах статистичної похибки Українського правосуддя. Смішно? 

 «Совкове» правосуддя

У більшості випадках, коли обвинувачений визнає вину ще на досудовому слідстві, адвокат його від цього не відговорює, а інколи ще й сприяє цьому. Чому?  А тому, що адвокати, знають, що судді не люблять проявів будь-якої неповаги до себе. Чомусь невизнання вини та відмова давати покази на досудовому слідстві трактується  не як право, а як виклик судовій системі – особисто судді, прокуророві.

В суді від адвоката хочуть бачити слухняність та покірність, все інше тільки погіршує становище підзахисного. Процитую одного клієнта,  стосовно моєї активності, пов’язаної з його захистом: «Тише, молчи. Не дразни гусей». Нажаль, виходить протилежна залежність: чим краще адвокат працює, то більше строк у підзахисного. Проте адвокат просто робить свою справу. Встановлює недоліки досудового слідства, намагається всебічно розкрити  обставини справи та  звертає на це увагу, а суддя думає, що він затягує процес, оскільки для себе він вже все давно вирішив – перепишу у вирок обвинувальний акт та й за іншу кримінальну справу... Люди, що не роблять помилок, це ті, за кого думають інші.

Однак вселяє надію, що все ж такі виправдання трапляються. Проте вони не беруться нізвідки – це кропітка праця захисників в поєднанні з  принциповістю Суддів, які мають свою професійну позицію і здатні її захистити. В боротьбі з «обвинувальним ухилом» потрібен саме сміливий  Суддя у якого, за наявності певних обставин, вистачить хоробрості постановити виправдувальний вирок, а не дати умовний строк. Шана їм та повага.  Проте таких Суддів з огляду на сумну статистику ще недостатньо, а цього так потребує час і здоровий глузд. А поки звинувачені фактично грають в «русскую рулетку» з системою автоматизованого розподілу судових справ з надією не потрапити на  «цнотливе правосуддя».   

Яндекс.Директ

             Ну ось і все, закінчимо класикою «Боритись і поборете»