24 вересня 2019, 11:52 Житомир: °C
Дмитро Ткачук
Заступник міського голови

Ссилка прокурора

Що краще: восьмі двері злів після повороту в м.Києві чи власна приймальня та кількасот підлеглих в провінційному Житомирі? Звісно питання риторичне. Та відповідь саме на це питання дає усвідомлення, що криється за новопризначенням прокурора області.

На минулому тижні область отримала новго прокурора. Колишній прокурор області переведений на роботу в Київ. Наказом Генерального прокурора України Проценка Ігоря Олексійовича призначено на посаду першого заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України.

Варто зазначити, щоі попереднього прокурора житомирської області Миколу Франтовського пішли так само - його перевели у Київ призначивши заступником начальника Головного управління Генеральної прокуратури України. Дежавю?

Скільки ж пафосу та важливих слів: Головного, начальника, Києва, призначений. Мета такого не випадкового поєднання цих слів проста - створення ілюзії. Судячи з коментарів під новиною задача реалізовується успішно. Суспільство сприйняло цю подію, як підвищення, нову сходинку кар’єрного росту, просування по службі. Та кілька фактів свідчать про зворотнє - це банальна ссилка, а гарний соус - для замилювання очей.

Для усвідомлення паритетності посад подивимось на структуру Генеральної прокуратури України (ГПУ). Навіть не потрібно бути спеціалістом, щоб усвідомити, що бути прокурором області це означає мати вплив на процеси та події, мати в підпорядкуванні кількасот підлеглих та ще “ряд привілеїв”, а бути заступником начальника одного з багатьох управлінь ГПУ з кабінетом на останньому поверсі не настільки престижно навіть, якщо цей кабінет в м. Києві.

Це новопризначення є абсолютно логічним в контексті висадки київського “десанту ГПУ“ на скромне відомство Ігоря Проценка з детальною перевіркою діяльності.

Очевидно, що “щось” в житомирській прокуратурі таки знайшли. Можливо генпрокурора турбував негативний результат реагування на звернення Центру Протидії Корупції за інформацією якого через те, що наш прокурор не знайшов порушень в очевидних злочинах було переплачено 16 200 000 грн. Можливо, в генпрокуратурі все ж вирішили навести порядок в паспортних столах і викорінити явні порушення, яких в притул не хотів бачити Ігор Олексійович. Варіантів багато та висновок єдиний: позбутися вотчини це не кар’єрний ріст це болюче падіння.