28 March 2024, 12:27 Житомир: °C
Матвій Хренов
Житомирянин

ДО УСПІШНОСТІ ЧЕРЕЗ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Низка останніх подій наштовхнула на роздуми про відповідальність та зону власного комфорту.

Відповідальність - це здатність суб'єкта (людини, групи людей чи організації) адекватно відповісти за те, що йому доручено або за те, що він взяв на себе сам. Якщо чоловік сказав, що зробить - і зробив, він відповідальна людина. Якщо він може пообіцяти і не зробити - це людина невідповідальна (див. «Психологічний тлумачний словник»).

З цього випливає, що якщо людина не бере на себе відповідальність (приміром) прибирати сніг на подвір’ї, то і не має цього робити….

Я глибоко впевнений, що поняття суспільної відповідальності дещо відрізняється від особистої. І деякі речі автоматично покладаються на громадянина, навіть якщо держава чи суспільство нічого не дають на натомість і це нормально. По-іншому створити успішну державу в принципі не можливо. Тому, що навпроти цього знаходиться лише теза «мені всі винні (з певних причин, і не має значення яких), а я вже нікому і нічого». А от і ні….

Колись мене вразила цифра. В США кожен американець в середньому більше 200 годин в рік витрачає на громадську діяльність. Зрозуміло, що це «середня температура по лікарні» і хтось це зробив справою життя, а хтось не витратив ні години. Але рушійна сила потужна… І вплив громадського сектору потужний. І це не за гроші і не про них. Це про потреби і відповідальність. До речі, постити та коментувати пости інших в соцмережах, не громадська діяльність! :)

Отже, нам ніхто нічного не винен. Змінити світ, місто, вулицю або двір поряд із нами можемо лише ми самі (бажано об’єднані і разом), виходячи із своєї зони комфорту. Звичайно, що простіше нічного не робити та жалітися. Та і усе. А відповідальність на себе брати доведеться. Рано чи пізно. Або це зробить хтось за нас…

Отже, хочеш поскаржитись, встань, зроби, спробуй, а потім, якщо залишиться бажання, скаржись.

Накипіло.