14 серпня 2020, 19:57 Житомир: °C
Олена Галагуза
Журналістка, депутатка Житомирської обласної ради

Звернення до Житомирського міського голови про декомунізацію у місті

3 лютого 2020 р. я надіслала звернення на ім'я Житомирського міського голови Сергія Сухомлина і просто нагадала про дотримання діючого законодавства. Вата зараз почне скаженіти: "Прі чьом тут ета? Нада дарогі, тратуари" і так далі. Але дух міста визначає саме те, що нас оточує, що є самобутнім, і це точно не антиукраїнське. У своєму зверненні я посилаюся на нормативно-правові документи, розвінчую міф про авторитетність краєзнавців, які чинили опір відновленню поцупленої дошки Ольжичу, а часом пишуть книги, не посилаючись на першоджерела.

Додам щодо дошки Щастному. Я спілкувалася з меценатами і вони погодилися з аргументами щодо доцільності демонтажу. Вони розуміють, що Україна повинна рухатися в українському напрямку, а не як комусь заманеться.

Отже, до вашого відома звернення.

З великим подивом дізналась про чергову відмову Виконавчого комітету Житомирської міської ради, головою котрого Ви є, виконувати законодавство України, а саме, норми Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” (далі - Закон) щодо демонтажу в місті Житомир погруддя та меморіальної дошки Кавуну В.М., зміни назви ЗОШ № 22 ім. В.М. Кавуна (перший секретар Житомирського обласного комітету КПУ, депутат Верховної Ради СРСР, Народний депутат СРСР), меморіальної дошки Ямчинському В.М.(депутат Верховної Ради УРСР, кандидат в члени ЦК КПУ, член Ревізійної комісії КПУ), меморіальної дошки Щастному А.М. (особа, що брала участь у війні Росії проти Української Народної Республіки) та меморіальної дошки Шумському О.Я. (Народний комісар, член ЦК КП(б)У), про що неодноразово до Вас надходили звернення від громадян та депутатів місцевих рад різних рівнів.

Крім того, до Вас надходили неодноразові вимоги про демонтаж згаданих об'єктів та зміну назви школи від Українського інституту національної пам'яті — центрального органу виконавчої влади в Україні.

Пунктом “а” частини 4 статті 1 Закону визначено, що будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР є символікою тоталітарного комуністичного режиму.

Пунктом “г” частини 4 статті 1 Закону визначено, що зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах влади та управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів визнаються символікою тоталітарного комуністичного режиму.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону, пропаганда комуністичного режиму та їхньої символіки визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв комуністичного режиму та заборонена законом, покарання за порушення котрого визначає стаття 143-1 Кримінального кодексу України.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Главами 1 та 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” містять виключний перелік повноважень міської ради та її виконкому і жодним пунктом жодної статті не передбачено трактування українського законодавства на власний розсуд. Уявіть собі ситуацію, коли на розгляд виконкому виносять питання “Про виконання Закону України “Про пенсійне забезпечення” і виконком голосує проти його виконання в місті Житомир. Абсурд? Те ж саме Ви, як голова виконкому, демонструєте і з Законом. Це навіть без уваги на питання “незалежності” цього виконкому, створеного виключно з чиновників місцевого самоврядування Житомирської міської ради, тобто, залежних від міського голови осіб.

Як зазначає матеріял на офіційному сайті Житомирської міської ради, проти демонтажу виступили якість місцеві краєзнавці. Ви, як міський голова, неодноразово використовуєте ширму з краєзнавців. Тепер питання — хто такі ці “краєзнавці”? Яким нормативним документом (а ми вже розібрались, що влада діє виключно в межах та в спосіб, визначений законодавством) регламентується їх діяльність? Який номер НКВЕД їм присвоєно в класифікаторі? Це історики чи географи? А, може, етнографи?

Правильно, думка цих осіб не більш важлива думки охоронців з Житнього ринку, або ж кожного іншого громадянина. Чому не були запрошені на виконком народні майстри, письменники, художники, бібліотекарі, прибиральники, продавці та всі інші жителі громади? Чому надаються привілеї певній групі осіб, адже така дискримінація заборонена українським законодавством. Безперечно, думка всих цих людей важлива, але виключно при громадських обговореннях з питань, що не виходять за рамки повноважень органів місцевого самоврядування.

В цьому конкретному випадку Виконавчий комітет Житомирської міської ради вийшов за межі повноважень, наданих йому законами України та перебрав на себе повноваження Верховної Ради України, що є злочином.

При відмові демонтажу дошки Шумського виконком виставляв аргументом лист від Інституту історії України НАНУ, злегковаживши, при цьому, листом від Українського інституту національної пам'яті — центрального органу виконавчої влади в Україні. Зазначу, що Інститут історії України є виключно науковою установою, котра не наділена повноваженнями для трактування українського законодавства в застосуванні його щодо певних осіб.

У випадку з демонтажем вказаних об'єктів Житомирський міський голова зобов’язаний видати розпорядження про розробку проєкту рішення про демонтаж об'єктів, визначених законодавством пропагандою комуністичного режиму, де пунктами, що вирішуються виконкомом, мають стати: взяти до уваги, визначити виконавця, виділити кошти, покласти контроль. Крапка. Питання “демонтувати/не демонтувати” взагалі має не виноситись на розгляд як таке, що саботує законодавство України та має на меті підрив єдності України як держави.

Керуючись статтею 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», звертаю Вашу увагу на вказані порушення та прошу вжити заходів для виконання вимог законодавства України. Про вжиті заходи, зокрема, графік демонтажу, прошу повідомити мене у визначені законом терміни.