22 вересня 2020, 23:14 Житомир: °C
Олена Харчишина
Бізнес-консультантка, докторка економічних наук

Підприємницька освіта для молоді (частина 1)



Які б важливі чинники розвитку бізнесу ми не обговорювали, все одно базовим є і буде наявність актуальних знань і навичок ведення власного бізнесу. Без цього важко розпочати, без цього – більшість молодих бізнесів швидко терпить невдачу. Думаю, кожен знає з десяток сумних історій - своїх, друзів чи знайомих. Історій про те, як на хвилі емоцій почали власну справу, думали – все просто, нічого не рахували, процеси не будували, ні контролю, ні аналізу : і збанкрутували менше, ніж за рік. Саме тому Європейська хартія малих підприємств таку велику увагу приділяє підприємницькій освіті школярів і студентів, а також підвищенню кваліфікації молодих фахівців.

10 вересня 2020 відбувся Круглий стіл «Бізнес-освіта для молоді» для громади Житомира. Я ініціювала таке обговорення, бо бачила низку проблем: шкільна програма не формує підприємницьке мислення, рівень викладання економіки у школі є недостатнім; протягом останніх 8 років із навчальних планів неекономічних спеціальностей у ВНЗ практично повністю вилучили економічні дисципліни; можливості і державна підтримка неформальної бізнес-освіти для молоді у Житомирі відсутні. І хоча усі ці тенденції – загальнодержавні, ми цілком їх можемо вирішити на рівні нашої громади.

Отже, на круглому столі учасники (присутні у студії і онлайн) обговорили питання:

  • Викладання основ підприємництва у школі: яка має бути програма? Яке співвідношення теорії/практики? У яких класах викладати?
  • Чи можемо впровадити у Житомирі практику Європейських країн – практичний курс «Соціальне підприємництво»? Що для цього потрібно?
  • Які економічні дисципліни потрібні студентам ВНЗ: основи економічних теорій, основи бізнесу, фінансова грамотність?
  • Неформальна бізнес-освіта для молоді у Житомирі: як її впровадити і зробити ефективною?

Щодо перших двох питань – учасники були одностайні: підприємницька освіта у школах потрібна, вона має бути практико орієнтована, і вивчати такий курс потрібно не в 10-11 класах (як передбачено чинною навчальною програмою для курсу з основ економіки), а значно раніше – у 7-9 класах. Саме такою є практика більшості європейських країн, що дає можливість своєчасно сформувати у школярів підприємницьке мислення, навчити їх відповідальності і самостійному прийняттю рішень.

Яким має бути шкільний курс з підприємництва? Перш за все, практичним. В ідеалі – клас ділять на 2-3 підгрупи, кожна займається окремим проектом, реєструє громадську організацію (з 2016 року ГО мають право здійснювати комерційну діяльність, направлену на реалізацію мети організації). Крім вчителя, діяльність шкільного підприємства можуть підтримувати компанії, а їхні працівники – виступати менторами з різних питань. Школярі мають зрозуміти і побудувати повний цикл процесів свого підприємства: попередній аналіз ринку, створення організації, наймання персоналу, маркетинг і менеджмент, облік і контроль, реінвестування прибутку. Шкільне підприємство може виробляти досить великий перелік товарів і послуг, корисних для великої кількості громадян: виготовлення сувенірів, виготовлення товарів з вторинної сировини, тюнінг і ремонт велосипедів, послуги кур’єрської доставки, прибирання, кейтерінг та ін.

В Україні стати фізичною особою-підприємцем можна з 16 років, і до цього віку молода людина має бути готова до такого відповідального кроку. Вигода очевидна для усіх. Для молоді – мати власні кошти, зароблені справою, яка подобається, фінансова незалежність і самоповага. Для міста – зростання економічної активності громадян, обсягу податків до бюджету, гарантія того, що молодь добровільно і з задоволенням буде залишатися у Житомирі, розвивати своє місто і громаду.

Впровадження курсу з підприємництва у шкільну програму передбачено проектом Нова Українська Школа, але попри сучасний рівень задекларованого підходу – підручники залишаються такими ж теоретичними і неконкретними, як і раніше. Тому найкраще використовувати ті, які створені на основі роками напрацьованих програм у країнах Євросоюзу. Хорошим варіантом мені видається підручник «Соціальне підприємництво», розроблений фондом «Східна Європа» за сприяння донорів з Німеччини. До речі, цей підручник у червні 2020 був рекомендований МОН України для використання у шкільній програмі, але наразі впроваджений лише у кількох школах малих міст – і то за рахунок грантової підтримки згаданого фонду. Причина банальна – відсутність фахівців, які би могли працювати з цим підручником і керівників (і шкіл, і управлінь освіти), які би захотіли взятися за такий амбітний проект.

Продовження – у наступній публікації: про підприємницьку освіту для студентів та неформальну бізнес-освіту, про те, як їх можна розвивати у нашій житомирській громаді.