28 жовтня 2020, 22:11 Житомир: °C
Дмитро Ткачук
Екс заступник міського голови з питань транспорту та міської мобільності

Місто, транспорт, затори. Що робити. + Відео

Щоб розуміти, що робити, потрібно чітко визначитись з ситуацією на даний момент, проблемами та майбутніми загрозами. А ситуація є такою.

Кількість транспорту і навантаження в місті зростає.

Коли чую про те, що люди жаліються на затори, розумію, що це суто регіональна оцінка стану речей, бо поки що Житомир точне не місто, яке потерпає в заторах. Ті, хто часто бувають в Києві, точно розуміють про що я кажу. Ситуація з заторами у нас точно краще навіть середньої, якщо не сказати цілком прийнятна. Безумовно, я не враховую випадки аварій, поламаного світлофора чи інших форс-мажорів або передвиборчої гарячки, коли за один рік виконують план п'ятирічки. Ці ситуації не є нормальними і по них не можна міряти.

Разом з тим, говорячи про те, що ситуація з заторами нормальна, вживаю слово “поки що”. Бо вона точно погіршилась за останні 20 чи 10 років.

Кількість власників і користувачів приватних автомобілів з кожним роком зростає. Це видно і по офіційній статистиці і на вулицях міста. Причин багато: і ритм життя, і стан громадського транспорту, і євробляхи і рівень доходів людей.

Та проблемою є факт, що вміщувати постійно зростаючу кількість приватних автомобілів і їх користувачів в умовах існуючої забудови міста стає з кожним роком все складніше.

Необхідно шукати альтернативи.

Якою б сумною не була реальність, але людей багато, і пересуватись в місті їм потрібно. Потрібно, але зі здоровим глуздом і чіткими критеріями: екологічності, часових рамок та бюджету цих рішень.

Звісно, в уяві можна намалювати 2-х рівневі дороги чи підземні або багатоповерхові паркінги в центрі міста. Проте, порахувавши бюджети таких рішень розуміємо, наскільки це нереалістично. А при тому, що такі рішення лише збільшують рівень забруднення і викиди, - і нераціонально.

Основною альтернативою приватним автомобілям є громадський транспорт.

Сучасні світові наука і практики говорять про пріоритети в сфері мобільності і відповідно концентрації зусиль і ресурсів на їх створення та утримання.

psCsPN0W9iN_sqj6kV4wCj3p3hZ0PKZQLHws9xTqZdNHVykJnPfM3ytwdASCMOA30_Pmdnezk6ubW_nmsEuHruCrMiFi6ImGXacsZgatz5PlytUcS8dNMQs4VOyshS09T6kmvw2B

Впоратися з проблемою, як проїхати і де запаркувати автомобіль, яких стає в рази більше на вулицях в тому самому місті можна лише розвиваючи альтернативні способи пересування. Попри те, якби не було корисно і вигідно рухатись велосипедом і пішки, основним інструментом переміщення великих мас людей в місті є саме громадський транспорт (тролейбуси, трамваї, автобуси).

Так 1 тролейбус може вмістити в собі до 100 водіїв приватних, авто що розвантажить дорогу і дасть можливість довести всіх без заторів і зайвих витрат часу, без зайвих викидів і витрат на обслуговування всіх цих авто.

Звісно, що при цьому цей громадський транспорт має бути якісним, комфортним, пунктуальним. Перші кроки в цьому напрямку в місті вже продемонстровано: нові автобуси, тролейбуси, розклади руху, які виконуються, сервіси для оплати проїзду та інформації про прибуття транспорту.

Чим більше в місті транспорту тим дорожче це коштує.

Побутує думка, що достатньо просто збільшити кількість транспорту, тоді всі влізуть і це буде панацея. Нажаль, ні.

Кожен додатковий тролейбус чи автобус - це гроші: гроші на його придбання і утримання, на оплату праці людей, що на ньому працюють і на паливо чи електроенергію. Збільшити кількість транспорту означає збільшити витрати на нього.

Справедливо і закономірно, але потрібно рахувати свої спроможності і ефективність рішень.

Кількість транспорту збільшити можна, та чи зможемо ми це оплатити? Нагадаю, що весь нормальний громадський транспорт в світі, як і в Житомирі є дотаційним. Те що люди сплачують за свій проїзд, покриває витрати комунального підприємства Трамвайно-тролейбусне управління лише на 30%. Тобто 70% витрат на утримання існуючого транспорту доплачуюються з бюджету.

При цьому є ще один сумний факт - кількість пасажирів в місті є практично незмінною. Тобто, якщо туж саму кількість людей обслуговуватиме більша кількість транспорту це буде зручніше і краще, але вартість перевезення кожного такого пасажира зросте. Ось вона складність вибору: зробити більше, якісніше і комфортніше означає платити більше. А тим часом ціни і так не стоять на місці і навіть за ту ж якість з кожним роком доводиться платити більше.

Це не про безвихідність ситуації, а про реальність і факти в яких потрібно приймати рішення і усвідомлювати, що все має свою ціну.

Як бути?

  1. Змінювати пріоритети. Використовувати простір для людей, а не для складування машин. Людина займає і на тротуарі і в тролейбусі до 1 м.кв. При цьому це комфортно і їй і оточуючим. Автомобіль мінімум 6м.кв. і при цьому, стоячи запаркованим не виконує жодної корисної функції.
  2. Підвищувати якість громадського транспорту. Це не лише про нову техніку, це в першу чергу про функціональність і комфорт, розмір та маневреність, системність та систематичність роботи.
  3. Поліпшувати сервіс і стандарти обслуговування. Проводити регулярни зрізи рівня задоволеності для виявлення проблем та планомірної роботи над їх усуненням. Інколи, можна дати суттєві зміни в сервісі без закупівлі нової техніки чи дорогих програм.
  4. Всі знижки і пільги повинні оплачуватись, а всі пасажири розуміти, що знижчка і пільга теж коштує нам грошей. Якщо за щось не заплатив безпосередньо пасажир (той хто скористався послугою) за нього заплатили всі ми спільно через бюджет міста.
  5. Працювати не на те щоб всім сподобатися, а планомірно будувати сталу систему, попри критику і тимчасове незадоволення. Правильні рішення часто є не популярними, а шлях до результату тернистим.


Бонус: відео інтервю на тему.