7 травня 2021, 02:09 Житомир: °C
Коновал В'ячеслав Іванович
юрист-практик у сфері житлово-комунальних послуг та енергетики

Ідеальний борг або коли за рахунками доводиться платити

Деякі виконавці послуг з теплопостачання наскільки підприємливі, що вже не дивують новими «ноу-хау» задля отримання далеко незайвих для підприємства коштів.

Як пише сайт «Комунальний Лоєр», окремі теплопостачальні підприємства виставляють рахунки за заповнення теплового носія у теплових мережах.

Як правило, розрахунок витрат теплової енергії виконавці послуг до суду супроводжують:

  • копією місячних звітів відпуску тепла у гарячій воді;
  • копію відомостей по параметрах центрального теплового пункту;
  • копією реєстрів та паспортів теплових мереж;
  • актами, у яких є відмітка про те, що теплове навантаження у централізовану систему опалення відбулося, а запірна арматура у теплових камерах відкрилася.

Зважаючи на те, що вищезазначені суб’єкти господарювання працюють за затвердженими тарифами, то витрати на теплову енергію вони обчислюють шляхом додавання по складових вартості теплової енергії у виробництві, транспортуванні та постачанні теплової енергії. Бувають випадки, коли виконавці послуги у калькуляції витрат для формування боргу беруть коефіцієнти тарифу без урахування ПДВ.

У такий спосіб народжується до стягнення певна сума коштів.

Завдячуючи тому, що виконавці послуг називають витрати на заповнення теплового носія «збитками», то певною мірою це дає шанс «боржнику» на перемогу у суді апеляційної інстанції, оскільки у збитках теплокомуненерго або ТЕЦ зобов’язано довести «протиправність» дій споживача, що теоретично зробити неможливо.

Інша справа, коли у позові мова йде виключно про борг і виконавець послуги з теплопостачання називає його «боргом».

Тому, у таких випадках значно важче доводити споживачу протилежне.

Проте, за великим бажанням розрахунок витрат на заповнення теплового носія можна перевірити, скориставшись методичним посібником для інженерно-технічних працівників «Наладка водяних систем централізованого теплопостачання», яка рекомендована Головним технічним управлінням Міненерго СССР.

У рекомендаціях Міненерго СССР витрати на підігрів теплоносія у теплових мережах обчислюють за спеціальними формулами.

Застарілість даного методичного посібника не є перепоною для цитувань суддями його положень у своїх рішеннях.

Альтернативним варіантом є перевірка заповнення теплового носія з урахуванням норми витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд. Головне – це впевнитись у чинності національного стандарту, ДСТУ або ГОСТу на предмет його нормативної дії.

Однак, найпростішим способом себе захистити від позову теплокомуненерго або ТЕЦ, не вдаючись до технічних деталей, це є посилання на п. 6.3.18 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, відповідно до яких заповнення теплових мереж тепловим носієм є частиною системи циркуляції, прогріву та пуску водяних теплових мереж.

Детальніше про це читайте у статті «Витрати на заповнення теплового носія чи обрахунок боргу?»