28 March 2024, 12:41 Житомир: °C
Долгих Ярослав Дмитрович
Депутат Житомирської обласної ради V – VI скликань

Незнаному воякові. Феномен Ольжича

«Я розминувся з батьком на півтора місяця», - такими словами розпочалося наше знайомство і міцний зв'язок з сином титана Духу Олега Ольжича Олегом Кандибою. «Розминувся…» - так завжди розказував про початок свого життя Олег Олегович, котрий народився рівно через півтора місяця по смерті батька у концентраційному таборі Заксенгаузен.

Вперше ми зустрілися десь у далекому 1994-му на Великому з’їзді Українських Націоналістів. Здається, це все-таки був не Київ, а Ірпінь. Вже потім на запрошення СНУМу Олег Олегович приїде до Житомира на роковини смерті батька. Ми пройдемо рогом вулиць Малої та Старої Вільської, де у 1907 році 21 липня народився Ольжич. Він візьме участь в урочистому відкритті меморіальної дошки на брамі Подільської церкви, де хрестили батька. Щоправда, сама дошка не збереглася, хоча на той час у Житомирі це був перший крок до вшанування генія, Провідника української державності. Олег та Тамара Кандиби гостюватимуть у нашій скромній хатинці на Мальованці…. Ми будемо говорити і говорити….. Потім будемо листуватися….. Ще потім зустрінемося, коли Олег Олегович приїде до міста на запрошення ЖДУ, і він буде показувати мені нагадування у телефоні: «Обов’язково подзвонити Ярославу Долгиху»….. Він розповідатиме мені про своє нове захоплення: летіти назустріч сонцю. Так син Ольжича описував хобі – вранішніх польотів на літачку у невеличкому канадському авіаклубі.

60f831c6dbf9c.jpg

9 років вже світлої пам’яті видатного канадського фізика, розробками котрого користувалася НАСА, людини надзвичайного інтелекту і вишуканої інтелігенції - Олега Кандиби. Він полетів на зустріч з батьком, з яким колись розминувся на півтора місяця.

Сьогодні рівно 114 років від дня народження Олега Ольжича. Тому й згадалася наша зустріч з його сином. Тоді ще юним я, напевне, не усвідомлював, яким знайомством мене обдарувало життя, до якої величі трьох поколінь видатних українців мені пощастило трішки, зовсім трішки, доторкнутися. І ще більше гордості у такі дні почуваєш за рідне місто, яке із свого серця народило безліч відомих і невідомих титанів Духу. Кожна доба мала своїх героїв. І якщо ідеалом людини на початку історії древнього міста був хоробрий воїн:

Ось він виходить – серце львине –

На тіло бризнула роса.

Ніхто списа, як він, не кине

І не відіб’є так списа!

…. то цей ідеал актуальний і по нині. Для Олега Кандиби старшого або Лелеки (так любив до нього звертатися батько Олександр Олесь) Україна назавжди полишилася країною романтичного дитинства, країною, за яку він мріяв віддати життя, як колись це робили хоробрі українські вої. І куди б не кидало життя Олега, він завжди мріяв про Україну, а точніше про «Степову Елладу», як її називав Маланюк. Можливо, комусь життєвий шлях Олега Кандиби-Ольжича, що увірвався в українську поезію та історію під псевдом Ольжич, видасться дивним, парадоксальним, але для самого автора поеми «Незнаному воякові», яку справедливо називають біблією українського патріота, він (шлях) був логічним. Чи міг Ольжич, закінчивши Карловий університет і ставши знаним у світі археологом (а його праці з археології надруковані багатьма мовами і досі не втратили наукової цінності), прийняти пропозиції спокійної праці на кафедрі у Гарвардському університеті? Ні!

Чекає спокуса тебе не одна

І повні зрадливі знади,

Прозорі озера науки, вина

Поезії пінні каскади.

Та де той п’янкіший знайдеш водограй

З плеса синіші холодні,

Як ставити ногу недбало на край

Блакитної чаші безодні.

Необхідність відчувати вищість людини над обставинами, прагнення свободи собі і своєму народу змушують Ольжича відсунути на другий план і науку, і поезію та з головою поринути в рух українських патріотів, що найбільш яскраво представляли тоді ОУН. Таке рішення – невипадковий збіг обставин, а вислід обраних ще на початку життєвого шляху пріоритетів. Для Ольжича боротися за Україну означає не вбивство і терор (хоч і це має бути в арсеналі борця), а боротьба в царині духу.

Хто має уші – хай слуха!

Хто має серце – люби!

Встає цитаделя духа –

Десятки літ боротьби.

Саме тому Ольжич очолює Культурну Референтуру ОУН. Своїм умінням організовувати і особистою комунікабельністю Ольжич приваблює під прапори визвольних змагань квіт української літератури на еміграції. Найбільш знані діячі Ольжичевої когорти Олена Теліга та Іван Ірлявський загинуть у гестапівських застінках раніше свого Провідника. Чи знав Ольжич, що він пропонує улюблениці всіх українських салонів в Європі Олені Телізі, доручаючи їй організовувати відродження українського життя в окупованому Києві?Не міг не знати. Але Ольжич знав і інше:

Державу не твориться в будучині,

Державу будується нині.

Це люди на сталь перекуті в огні,

Це люди, як брили каміння.

Не втішені власники пенсій і рент,

Тендітні квітки пансіонів,

Хто кров’ю і волею сціпить в цемент

Безвладний пісок міліонів.

«Захочеш – і будеш!» - це гасло, звернене до незнаного вояка-революціонера, стало життєвим кредо самого Ольжича, тому цілком логічно, що коли на невеличкій частині України в 1938 році починає утворюватися незалежна Карпатська Україна, Ольжич опиняється в її столиці – українському місті Хуст. Історія державності Карпатської України не була тривалою. Ні всенародно обраний парламент, ні Президент Августин Волошин, ані навіть готова вмерти за Україну невеличка армія «Карпатська Січ» не змогли врятувати державу від мадярської окупації. Гіркоту поразки і полон змушений, як і інші борці, вкусити і Олег Кандиба-Ольжич. Але це не зламує, а лише кристалізує віру Ольжича в необхідність боротьби.

З початком війни Ольжич перебирається до Львова, а звідти у такий любий, але обпалений війною Житомир. 30 серпня 1941 року на вулицях нашого міста гинуть Омелян Сеник та Микола Сціборський – бойові побратими Ольжича. Восени гестапівці проводять перші розстріли оунівців.

Вся діяльність Ольжича в Житомирі, Києві, Львові була підпорядкована тільки одному – Україні. У 1943 році він бере шлюб із Катериною Білецькою. А в травні 1944 – го його у Львові арештують гестапівці.

Вже за місяць він розминеться зі своїм сином рівно на 51 день….