23 January 2022, 04:31 Житомир: °C
Долгих Ярослав Дмитрович
Депутат Житомирської обласної ради V – VI скликань

MUTTER

Яка республіка? Президентсько-парламентська, чи навпаки? На місцевому рівні визначають завжди персоналії. Хай пробачать мене усі голови Житомирської облради, але «парламентським» — управління нашої області було лише за однієї жінки. Ірина Максимівна Синявська – унікальний керівник. Підлеглі її любили. Щиро, беззастережно, так як неможливо пояснити словами. Вона була чимось, ні, кимось таким, що захоплювало і змушувало робити неймовірне.

Усі хто знав ЇЇ — захоплювались нею, або ненавиділи. Нейтральних не було точно. Декілька сесій облради все поставили на свої місця. Суперечка, хто головніший в області, – голова ОДА чи ОР вирішилась просто.

Ми іноді не звертаємо уваги на дрібниці. А вони бувають не просто важливими, а визначальними. Такою «дрібничкою» була черга голів районних адміністрацій в приймальній голови ради, а не свого номінального керівника – губернатора.

Таке було лише за Синявської і, на жаль, не довго. Губернатора поміняли, а Ірину Максимівну викинули з області майже назавжди. На її місце прийшли зручні і слухняні виконавці. Я не називатиму їхніх прізвищ. Вони точно цього не варті.

Варто згадати інше. Атмосферу. Фантастичну атмосферу, що створювала Ірина Максимівна навколо себе. Разом з нею хотілося перевертати гори. І ми їх перевертали. Житомирщина за Синявської була особливою. Скажу більше, окремішньою.

Завдячуючи якійсь, правдиво, магії, а іншого пояснення я не знайду, фракція комуністів голосувала за присвоєння обласній бібліотеці — імені Ольжича.

Кошти від перевиконання бюджету йшли в громади, реально за десятки років до децентралізації. А ще реалізовувалась величезна кількість, як тепер модно говорити, проєктів на місцях.

Але не це головне. Крім діяча державного, талановитого керівника, Максимівна, як ми її називали, була Людиною з великої літери.

Не тільки для мене – для багатьох вона була MUTTER. Знаю, переважна більшість тих, хто знав Ірину Максимівну, погодяться з цим твердженням.

Я вірю, що прийде час, коли задумки цієї, без перебільшення великої жінки, втіляться в життя, і ми побачимо нову Житомирщину, якою жила ця непересічна Людина.