У нас в Житомирському картонному комбінаті біля 15% працівників – мобілізовано. 2 наших колег, на жаль, повернулись до дому на щиті. Андрій Власенко, Олександр Попович – шануємо, пам’ятаємо!

Завтра буде велика Перемога. 2 млн захисників повернуться в свої родини, громади та до нас, в робочі колективи. Спробував розібратися в цьому питанні та зрозумів, що напрямок повернення ветеранів в суспільство недоопрацьоване. На різних рівнях. Розумію, що це стосується і родини, і громади. Але мене, як підприємця ситуація цікавить саме в контексті роботи великих трудових колективів.

Спробував структурувати свої думки. Вийшло приблизно так.

Перше, вітчизняний бізнес повністю і всіляко розуміє та шанує роль Збройних Сил України. Ми всі в один момент стали волонтерами, ще з 2014 року. Тому, кожен Захисник, який завтра повернеться до нас на підприємство може розраховувати на особливе ставлення.

Друге, ветерани є людським капіталом та потенціалом для нас роботодавців. Ми маємо створити всі необхідні умови для швидкої та, головне, ефективної адаптації ветеранів на робочих місцях.

Третє, програма «підготовка робочого місця ветерана» - це цілий комплекс заходів, орієнтований насамперед на роботу з колективом. Наскільки я зрозумів, для ветерана, який повертається у мирне життя, важливим є розуміння з боку його оточення. Це означає правильні питання у правильний час. Або відсутність питань у правильний час. Або просто «дякую» у правильний час. Чи звичайне мовчання у правильний час. Необхідна попередня робота та навчання НР-фахівців, психологів, підготовка колективу до повернення Захисника.

На Житомирському картонному комбінату ми працюємо над створення такої програми, вивчаємо досвід інших підприємств, чули про спеціальну програму соціальної відповідальності Старлайт Медіа та МХП.

Звісно, ми реалізовуватимемо програму психологічної підтримки, підвищення стресостійкості – не тільки для ветеранів. Так, ми традиційно відслідковуємо долю кожного нашого мобілізованого працівника. Підприємство активно залучене до волонтерської допомоги – як самостійно, так і спільно з нашими давніми партнерами. Наприклад Домом ветерана.

Але, після консультацій з самими військовими, психологами, як військовими так і цивільними, ми вирішили розпочати з окремої програми вшанування пам’яті загиблих мобілізованих.

На жаль, наше суспільство дожило до того часу, коли почало розуміти вислів – «нова війна не приходить, поки ми пам’ятаємо про попередню». Ми хочемо, щоби ті наші колеги, яких сьогодні від нас забрав підступний ворог, назавжди залишились членами колективу. Це важливо для нас, керівництво. Думає це важливо для членів родин. Не сумніваюся, що це важливо і для всіх працівників підприємства. Але особливо це буде важливо для інших захисників, які зможуть після спільної Перемоги таки повернутися на свої робочі місця, в наш дружній колектив.

Саме тому ми працюємо над запуском на підприємстві проекту «Шануємо! Пам’ятаємо!» Впевнений, що програми з вшанування мають бути доступними на всіх рівнях – від загальнонаціональних меморіалів та пантеонів, до локальних програм на рівні громад, підприємств, вулиць. І мої попередні консультації з колегами по бізнес клубу переконують мене, що незабаром саме так і станеться.

Про це, до речі, будемо говорити 9 червня у рамках Всеукраїнського діалогу "Громади - ветеранам" в Хмельницькому.