Хоч 8 березня вже минуло, публічні привітання до цієї дати залишаються показовим зрізом того, як посадовці та інституції говорять про жінок у 2026 році. Для цього аналізу ми переглянули публічні акаунти представників обласної та місцевої влади, народних депутатів від Житомирщини, органів місцевого самоврядування та окремих установ області. Саме в таких текстах добре видно, чи сприймають жінок як рівноправних учасниць суспільного життя, чи й далі описують через звичні ролі “берегинь”, “натхненниць” і символів весни. Аналіз привітань від посадовців і депутатів у Житомирській області показав: частина публічної мови вже змінилася, але стереотипні формули нікуди не зникли. У привітаннях і далі звучали знайомі формули про “ніжність”, “тендітні плечі”, “тепло”, “чарівні очі”, “квітніть” і “свято весни”. Публічна мова про 8 березня на Житомирщині змінилася, але не до кінця.
Обласний рівень: між змістом і відсутністю позиції
На рівні обласної влади цього року не було класичних урочистих вітань ані на сторінці Житомирської ОВА, ані на сторінці начальника ОВА Віталія Бунечка. Натомість 7 березня на сторінці адміністрації з’явився допис у рубриці #безбар’єрність, де 8 березня прямо названо днем солідарності жінок у боротьбі за рівні права. У тексті йшлося не про квіти, красу чи весну, а про гендерну рівність, сексизм, розрив в оплаті праці, “скляну стелю” та гендерно зумовлене насильство. Це один із найбільш змістовних прикладів у всій вибірці, бо він повертає даті її суспільний сенс і не зводить жінок до декоративної ролі.
Водночас така комунікація не стала сталою практикою. У 2025 році на сайті Житомирської ОВА окремих привітань до 8 березня не публікували. Натомість у 2024 році було привітання начальника ОВА Віталія Бунечка, у якому поєднувалися дві логіки – з одного боку, акцент на внеску жінок у спротив і відновлення країни, з іншого – традиційні формулювання про жінок, які є “уособленням краси та чарівності”.
Таким чином, на рівні області простежувалася непослідовність – від змістовного, правозахисного підходу до повної відсутності привітань або до поєднання сучасної риторики з традиційними уявленнями про роль жінок.
Замість власного привітання від голови ОВА Віталія Бунечка на сторінці адміністрації був репост звернення президента України. Цей допис суттєво відрізнявся від більшості локальних привітань. У ньому жінки описані насамперед через дії та ролі, які вони виконують у суспільстві: вони захищають країну, працюють у різних сферах, навчають, лікують, досліджують, рятують життя.
Інформація про день солідарності жінок, опублікований на сайті Житомирської ОВА 7 березня 2026 року / Скрин сайту Житомирської облдержадміністрації
Персональні звернення
Не було окремого привітання і на фейсбук-сторінці Житомирської міської ради. Найбільш збалансованим серед персональних звернень у наявній вибірці виглядав допис Галини Шиманської, секретарки міської ради, в.о. міського голови. У її тексті жінки постають не як абстрактні “берегині”, а як ті, хто працює на передовій і в тилу, у лікарнях і школах, в оборонній сфері та бізнесі. Вона прямо вживає назву “Міжнародний день боротьби за права жінок і мир”, дякує за стійкість і наголошує, що роль жінок відчутна щодня. Це суттєво відрізняється від традиційної мови про “жіночу красу” чи “чарівність”.
Привітання з Міжнародним жіночим днем секретаря Житомирської міської ради Галини Шиманської. Скриншот з Facebook-сторінки Галини Шиманської
У привітанні нардепа від Житомирщини Сергія Кузьміних, опублікованому на його facebook-сторінці, також була спроба дистанціюватися від застарілого ритуалу. Він прямо пише, що цей день “не про формальні привітання чи традиційні квіти, а про повагу, гідність і роль жінки в суспільстві”. Далі перелічує конкретні дії: жінки захищають країну, рятують життя, працюють, волонтерять, підтримують родини. Це вже мова визнання внеску, а не компліментарності. Але й тут є знайомий акцент на підтримці, чеканні, опорі, відданості й любові як майже природно закріплених за жінками ролях. Тобто навіть відносно сучасні привітання часто не виходять повністю за межі традиційної уяви про жіночу функцію – допомагати, тримати, підтримувати.
Стереотипна модель: “ніжність і сила”
Натомість привітання Юрія Денисовця, в.о. голови Коростишівської громади, демонструвало майже повний набір стереотипних формулювань. У ньому були “дорогі наші, неймовірні жінки”, “справжнє серце нашого краю”, “на ваших тендітних плечах тримається так багато”, “поєднувати ніжність і незламність”, “лагідний промінь”, “міцна опора”, “чарівні очі”, “квітніть, надихайте” і “свято весни”. У цьому тексті жінка одночасно романтизована, емоціоналізована й прив’язана до дому, дітей, затишку та моральної підтримки інших. Навіть коли автор дякував за волонтерство і працю для громади, це подавалося через образ “тендітності” та “тепла”, а не через компетентність чи право на повноцінну суспільну суб’єктність. Це якраз той випадок, коли зовні доброзичливий тон відтворює дуже традиційний і патерналістський погляд на жінок. Проблема тут не в тому, що ці ролі не існують. Проблема в тому, що вони подаються як основні і майже природно закріплені саме за жінками.
Стереотипні привітання з 8 березня від в. о. Коростишівського міського голови/ Скрин facebook-сторінки Юрія Денисовця
Ще архаїчнішим виглядав допис у Facebook нардепа від Житомирщини Володимира Арешонкова. У ньому жінка майже повністю зникає як громадянка, професіоналка, військовослужбовиця, депутатка чи керівниця. Натомість вона постає як “ніжність, що лікує серце”, “тепло”, “мудрість”, “сила, яка народжується з любові”, “ви – як весна”, “наповнювати світ красою”, “свято весни, чарівності й жіночності”. Це вже не просто м’який стереотип, а класичний приклад символічного звуження жінки до краси, турботи й гармонії. Таке привітання цілком ігнорувало сам сенс дати як дня боротьби за права й фактично повертає її до старої радянсько-листівкової моделі.
Стереотипи про жінок у привітанні нардепа Арешонкова / Скрин facebook-сторінки Володимира Арешонкова.
Показовими для розуміння цієї “змішаної” моделі було також привітання на рівні громад і окремих посадовців, де спроба говорити про силу і внесок жінок постійно поєднується зі звичною емоційно-символічною риторикою. Так, у привітанні заступника голови Житомирської облради Олега Дзюбенка жінки описані одночасно як ті, хто “робить складний вибір”, “бореться”, “рятує життя”, і як ті, хто “готує”, “тримає за руку”, “створює затишок”. З одного боку, текст визнає багатофункціональність жіночого досвіду під час війни, показує жінку як активну і сильну. З іншого, дуже швидко повертає її до традиційного образу турботливої, емоційної, домашньої ролі.
Привітання Олега Дзюбенка поєднує образи сили й традиційної ролі жінки/ Скрин Facebook-сторінка Олега Дзюбенка
Іншу модель продемонструвало привітання Бердичівської міської ради, яке виглядало найбільш наближеним до правозахисної оптики. Тут 8 березня прямо пов’язується з боротьбою за права: виборчі, трудові, освітні. У тексті йшлося про рівноправність як конституційну норму, згадувалися міжнародні документи, а також підкреслювалася роль жінок у війську, управлінні та економіці. Це приклад того, як можна говорити про цю дату без редукції до “свята весни”.
Дещо змішану логіку використав у привітанні міський голова Коростеня Володимир Москаленко. У ньому був акцент на дії, жінки “захищають”, “рятують”, “працюють”, “волонтерять”. Це важливо, бо тут визнається їхній реальний внесок. Але водночас жінок називали “опорою”, а в побажаннях з'являлись “тепло”, “затишок”, “світло в серці”. Такі формулювання виглядають нейтральними, але вони знову закріплюють за жінками роль емоційної підтримки, а не рівноправної участі у прийнятті рішень.
У привітанні міського голови Коростеня поєднано акцент на діях жінок і традиційну емоційну риторику / Скрин facebook-сторінка Володимира Москаленка
Привітання Малинського міського голови Олександра Ситайла ілюструвалося картинкою «Зі святом весни!». Воно починалося з коректного визначення дати як дня боротьби за права жінок і навіть містило важливу тезу про свободу думки і голосу. Однак далі текст перейшов у знайому логіку: подяка матерям, дружинам, жінкам, які “підтримують”, “допомагають”, “надихають”.
Окремий акцент на втраті, звернення до матерів і дружин загиблих, додавав емоційної ваги, але водночас знову підсилював образ жінки як тієї, що переживає, чекає і несе біль, а не як суб’єктки політичного чи суспільного впливу.
У привітанні міського голови Малина поєднано риторику прав і традиційні образи “весни”/ Скрин facebook Олександра Ситайла
У привітанні Овруцької міської ради ця логіка проявилася ще яскравіше. Текст дуже об’ємний, у ньому були згадки про війну, втрати, силу жінок, їхню участь у різних сферах. Але ключові формулювання - “ви ніжність, що лікує”, “ви – віра, що надихає”, “ви – берегині” повертають жінку у площину “берегинь” і “слабкої статі”.
Тобто навіть коли визнавався внесок і героїзм, він одразу “обгортався” у мову ніжності, турботи і самопожертви. Це створює ефект, коли реальна діяльність жінок ніби пояснюється їхньою “природною” емоційністю, а не професійністю чи правом на рівну участь.
Ще більш спрощену модель демонстрували привітання інституцій на кшталт Овруцького будинку культури. Тут практично відсутній будь-який суспільний контекст: жінкам бажали радості, квітів, усмішок, а сам день прямо називали “святом весни”. Це класичний приклад деполітизації 8 березня, коли з дати повністю зникає її історичний зміст і вона перетворюється на привід для емоційних і декоративних побажань.
У привітанні Овруцького будинку культури 8 березня подається як “свято весни” без суспільного контексту/ Скрин фейсбук Овруцького будинку культури
Подібна логіка простежувалася і в привітанні Чуднівської міської ради. Жінки тут – це “ніжність і сила”, “турбота і мудрість”, ті, хто створює тепло і надихає світ. У тексті не було згадок про права, нерівність чи виклики. Натомість був концерт, музичне вітання і загальна атмосфера “свята” і жінка знову постала не як учасниця суспільних процесів, а як джерело емоцій і настрою.
У привітанні Чуднівської міської ради жінки подаються через образи ніжності, турботи і натхнення / Скрин facebook-сторінки Чуднівської міської ради
Водночас навіть там, де є спроба поєднати різні підходи, як у привітанні Олевської міської ради, виникала характерна подвійність. З одного боку, перелічувалися сфери діяльності жінок – медицина, освіта, підприємництво, громадський сектор, військо. Це важливо, бо показує реальну присутність жінок у всіх сферах. З іншого, фінальні побажання знову зводилися до “родинного тепла”, “гармонії”, “затишку”. І таким чином навіть досить прогресивний початок завершився традиційною рамкою.
У привітанні Олевської міської ради поєднано згадку про різні сфери діяльності жінок і традиційні побажання/ Скрин facebook-сторінки Олевської міської ради
У привітанні Радомишльської міської ради жінок назвали “берегинями”, а візуальний ряд побудували навколо квітів і “весни”. Попри згадки про волонтерство, військових і журналісток, загальний тон залишився емоційно-романтизованим.
Висновки
Цей набір прикладів добре читається в ширшому контексті гендерного моніторингу ІМІ, який зафіксував, що в регіональних медіа жінки досі значно менш видимі як експертки, ніж чоловіки, а у воєнній тематиці їхній голос майже відсутній. У такому контексті святкові привітання, де жінок знову описували як “ніжних”, “тендітних”, “тих, що надихають” або “наповнюють світ красою”, виглядають не дрібним риторичним огріхом, а частиною ширшої проблеми. Якщо в щоденному медійному потоці жінок менше видно як компетентних спікерок і суб’єкток дії, то й у символічних датах їх легше знову звести до ролі емоційної опори, прикраси чи морального ресурсу.
Саме тому важливо фіксувати не лише відверто сексистські вислови, а й м’якші, звичніші форми стереотипізації. У 2026 році на Житомирщині у привітаннях уже майже не видно грубих чи зневажливих формулювань. Натомість домінує інша модель: жінок дякують, возвеличують, називають сильними, але паралельно все одно повертають у рамку тепла, краси, жертовності, підтримки й турботи. Це і є сучасна форма стереотипного привітання – не агресивна, а лагідна.
Оксана Трокоз, регіональна представниця Інституту масової інформації у Житомирській області
