У Житомирі, де тепер ліцей № 6 на площі Короленка, була багата простора садиба з великим панським двоповерховим будинком, одноповерховим будинком для прислуги, будиночком сторожа, стайнею і великим садом з фонтаном. Панський будинок у стилі ренесансу знаходився якраз на тому місці, де тепер пам’ятник Короленку. Ця садиба, що була побудована 1899 року, належала дійсному статському раднику Михайлу Ісидоровичу Дуриліну. У 1904 році Михайло Дурилін переїхав на постійне проживання до Києва, а садибу здав у найм Волинському віце-губернаторові, дійсному статському раднику Івану Івановичу Репойто-Дубяго. Потім тут відкрили жіночу прогімназію на 100 учнів.

З приходом радянської влади в цій будівлі почала функціонувати Перша радянська трудова школа. Її директором був учений-біолог із прізвищем Скороход, і школу в народі прозвали Скороходівською. З 1921 року — це школа № 7, і тут вона перебувала до 1936 року. Після звільнення міста від німецької окупації тут знову тимчасово розташовувалася жіноча російська школа № 7, а 1 вересня 1947 року тут відкрилася чоловіча російська неповна середня (семирічна) школа № 6. У ті роки було роздільне навчання хлопчиків і дівчаток. У панському будинку розмістили навчальні класи та кабінети, у колишній стайні — спортзал, у будиночку сторожа — фотолабораторію, де один із викладачів молодших класів навчав охочих мистецтву фотографування. Навчався в нього і я. У будинку для прислуги мешкав завідувач Міськвно Антон Васильович Німець і його дружина Віра Михайлівна, яка викладала в школі українську мову. Усі ці будівлі знесли 1972 року.

Фото 1950 року, автор — Борис Дубман.