На минулому засіданні бізнес-клубу говорили про тактичний урбанізм із «Житомирськими ентузіастами». Мені завжди подобалися такі прикладні ініціативи людей, готових робити щось конкретне вже сьогодні, змінювати двір, вулицю чи сквер власними силами, а не чекати, поки муніципальна влада чи бізнес будуть спроможні системно вирішити питання комфортного проживання в громаді. Естетична лавочка, оформлення клумби, зона дозвілля в парку – все це можна реалізувати за допомогою друзів, сусідів чи місцевих підприємців.

Дякую за таке бачення своєї місії молодій команді «Житомирських ентузіастів». Бізнес-клуб готовий виходити в окрему проєктну співпрацю. Але тепер у мене питання до всіх нас – влади, бізнесу, громадянського суспільства. Чи будуть усе-таки системні зміни? Тактичний урбанізм – це точкові локальні проєкти, які передбачають покращення просторів через невеличкі малобюджетні втручання.

Проте де все ж таки чітке дотримання розроблених планів на практиці та реальне втілення концептуального бачення розвитку Житомира? Проблема не в тому, що у нас немає стратегій – проблема в тому, що здебільшого вона малореалістична, а їхня реалізація часто кульгає на обидві ноги. І поки ми дискутуємо щодо тактичних кроків, викриваються скандали довкола незрозумілої забудови історичної зони з порушеннями будь-яких стандартів просторових рішень та дивною логікою перекладання наслідків таких дій на голови мешканців громади.

Коли я говорю, що питання до всіх нас, то це зокрема і до себе. Мені як житомирянину, підприємцю і депутату міської ради видається не тільки неприйнятним, але й незрозумілим, чому за наявності базових стратегічних документів у нас усе ще відсутній контроль за їхнім практичним виконанням, зокрема і в частині архітектурних стандартів.

Усі мають чітко розуміти, що вартість наших активів у громаді буде тільки зростати та монетизуватися, якщо ми прийдемо до спільного розуміння та плану дій щодо цивілізованого розвитку міста. Лавочка та клумба у дворах призведуть до підвищення вартості квадратного метра житла в найближчих будинках. А поява висотки біля Михайлівського собору лише зменшить цінність усіх навколишніх об’єктів нерухомості та загалом погіршить інвестиційні рейтинги Житомира. Тому що виникатимуть затори, конфлікти, постраждає естетика та комфорт проживання. Це ж очевидно.

Звісно, ми маємо враховувати складний контекст війни та жорсткі бюджетні обмеження. Ми всі розуміємо, що реалізація багатьох ідей потребує сотень мільйонів гривень, тому багато речей зараз просто фізично неможливо зробити швидко. Проте навіть у цих реаліях і з поглядом на майбутнє післявоєнне відновлення ми зобов'язані рухатися вперед, щоб втілювати напрацьовані наміри в життя та чітко визначати пріоритети розвитку міста в умовах воєнних та повоєнних реалій.

Прийшов час до справжньої консолідації бізнесу, влади, експертної спільноти, інститутів громадянського суспільства щодо розробки, фіксації та захисту стандартів розвитку міста. Якщо потрібно знайти когось для модерації цього процесу, то Житомирський бізнес клуб може виступити модератором та фасилітатором фахового діалогу на цю тему.

Інакше ми і далі будемо ніяково посміхатися з мемів про «Житомир, якого немає».