Цього літа я, здається, провела у військовому госпіталі більше часу, ніж будь-де. І все через одну альтанку. Хоча спочатку ніякої альтанки ми взагалі не планували.

Усе почалося з ідеї висадити рослини й облаштувати зелений куточок на території госпіталю. Хотілося, щоб військові, які проходять лікування, мали гарне місце, де можна посидіти, відпочити на свіжому повітрі.
З цією ідеєю ми з Оксаною Трокоз і пішли до начальника госпіталю Олександра Серебрякова. А під час розмови з'ясувалося, що в госпіталі вже давно хочуть зробити альтанку, але все ніяк не виходить.
Ну, альтанку так альтанку :)
Місце обрали біля травматологічного відділення. Поруч уже є одна альтанка, але до неї ведуть кілька сходинок. Вирішили, що наша нова альтанка має бути інклюзивною. Щоб не вийшло так, що місце для відпочинку є, а скористатися ним можуть не всі.

Домовилися, що госпіталь підготує фундамент, а все інше беремо на себе ми – Фонд громади Житомира.
Залишалося зовсім «небагато» – знайти майстра, матеріали, гроші й усе це організувати :)
Повертаюся я, значить, натхненна в офіс.
«Народ, ми будемо робити альтанку у військовому госпіталі!» – радісно повідомляю, сідаючи на диванчик у нашому офісі.
Колеги дивляться на мене здивованими очима. Здається, у всіх одна думка: «Що вона знову придумала?!» Бо про альтанку на той момент знала тільки Оксана.
Декілька секунд тиші. І тут наша головна бухгалтерка Віталіна з абсолютно серйозним обличчям запитує: «А де ми гроші на неї візьмемо?»
«Поки не знаю, – відповідаю. – Але гроші точно знайдемо. Щось придумаємо!»
І тут починає працювати моя улюблена «божественна логістика» :)
Насамперед треба було знайти майстра, який зробить альтанку. Мої сусіди по ОСББ дали мені контакт Леоніда Кирилюка. Телефоную, розповідаю, що хочемо зробити альтанку у військовому госпіталі.
А він мені каже: «Жанно, Ви не повірите, але я якраз зараз проходжу лікування в цьому госпіталі. І моє відділення якраз поруч».
Ну от як таке буває?! :)
Майстра знайшли. Тепер треба було придумати, якою буде наша альтанка.
Колеги назбирали різних варіантів у Pinterest. Але картинки картинками, а треба було все це якось перетворити на конкретний проєкт. За допомогою з дизайном я звернулася до свого однокурсника і колишнього сусіда Олега.

Щоправда, вже під час будівництва ми ще дещо змінили в дизайні й допраювали. Тут свої поради давали і дизайнер, і майстер, і команда Фонду громади Житомира, і навіть завідувач травматологічного відділення.

Тим часом госпіталь організував заливку фундаменту.
А до нас якраз приїхали наші улюблені американські волонтери – Меріта, Кеті та Сід. Вони привезли медичне обладнання й пробули у нас майже два тижні. 16 червня ми разом поїхали до госпіталю. Познайомилися з лікарями-травматологами, поговорили про те, що їм потрібно. А коли ми прийшли до травматології, там са заливали фундамент нашої майбутньої альтанки.

Про нашу ідею я американським друзям уже розповідала. Але допомоги на альтанку в них не просила. Вони й так дуже багато роблять для України.
І от напередодні від'їзду вони запросили мене на окрему зустріч. Кажуть, що підготували кошти й хочуть, щоб ми купили за них матеріали для альтанки.
Уявляєте?! Ми їх про це навіть не просили. Вони самі так вирішили.
А нам це було дуже доречно. Бо тепер уже були кошти на матеріали для альтанки.

25 червня ми знову поїхали на наш об'єкт. Цього разу з дизайнеркою Наталією Сєргєєвою.

Наталія все оглянула, дала кілька хороших порад. І після цього в мене, звісно, додалося ще більше роботи :)
Наприклад, вирішили, що залишати просто бетонну підлогу не варто. Бо бетонний пил вже розносився по відділенню. Зупинилися на покритті з епоксидної смоли. А це означало, що знову треба шукати майстра.
Шукали одного, а знайшли аж чотирьох :)
Костянтин із ТОВ “Традиція-СТІ” допоміг з епоксидною смолою. А Євген, Андрій та Дмитро взялися за підготовку й заливку підлоги. Вони ж допомогли і пофарбувати альтанку. Кольори альтанки, до речі, підбирали разом із Наталією, Леонідом та Євгеном. Синхронізація була на кожному етапі.


Потім ще треба було зробити відлив. Тут допоміг Дмитро – чоловік нашої головної бухгалтерки Віталіни. Електрику провів наш Сергій Тулес. От де знадобився його досвід електрика!
Лавочки ми замовили аж у Самборі.

Але ж ви пам'ятаєте, з чого все починалося? З ідеї висадити рослини!
Тому треба було ще облаштувати територію навколо альтанки.
Наталія запропонувала, що і де краще висадити, як усе розмістити.
А в мене тим часом трапилося ще одне незаплановане знайомство – із власником “Добропарку” Ігорем Добруцьким. Ми розговорилися, я розповіла про нашу альтанку, а він пообіцяв безкоштовно дати нам рослини з Добропарку.


Наталія теж привезла рослини зі свого саду. А ще залучила знайомого садівника Олега, який привіз багато різних кущів, ягідних рослин та квітів.
Серпень був дуже спекотним, тому висаджувати все це ми взялися вже у вересні.
Працювала вся наша команда Фонду громади Житомира – Оксана Трокоз, Ольга Бортнікова, Наталія Онуфрієва, Катерина Ребро, Олена Люшненко, Віталіна Розводовська.
Допомагали нам і представники військового госпіталю. А ще їхній незамінний «Молоковоз» :)
Тим часом наша «біла альтанка», як її вже почали називати між собою пацієнти госпіталю, працювала на повну. Пацієнти вже там відпочивали, спілкувалися, проводили час на свіжому повітрі.
У жовтні ми вирішили зібрати всіх, хто долучився до цієї історії. Хотілося, щоб люди познайомилися між собою, бо багато хто допомагав на різних етапах і навіть не знав одне одного.
Влаштували невелику дружню зустріч. Усі присутні, а також пацієнти й лікарі госпіталю могли почастуватися смачною кавою від PowerCup та піцою від «Полісся Продукт». За це окрема подяка Івану Тимощуку, члену правління Фонду громади Житомира, який допоміг про все домовитися.
А ще хотілося якось по-особливому подякувати кожному, хто нам допомагав.
Тому ми підготували невеличкі подарунки – брелоки з частинкою нашої альтанки та вигравіюваною подякою. Їх для нас зробила команда LaserB1000.

Так кожен отримав на згадку маленьку частинку нашої спільної справи.
До речі, усі роботи з виготовлення та облаштування альтанки виконувалися безоплатно, на громадських засадах. А на матеріали ми витратили 115877 грн.
Коли зараз згадую всю цю історію, то навіть складно порахувати, скільки людей до неї долучилося. Хтось допоміг знайти майстра, хтось поділився матеріалами, хтось працював власними руками, хтось привіз рослини. А хтось просто познайоми в нас із потрібною людиною.
І багато хто з цих людей раніше навіть не був знайомий між собою.
А пам'ятаєте, як Віталіна запитала мене, де ми візьмемо гроші на альтанку? А я відповіла, що поки не знаю, але щось придумаємо.
От і придумали :)
Щоправда, тоді я навіть не уявляла, скільки людей долучиться до цієї історії. І що з ідеї висадити кілька рослин у нас вийде ціла альтанка.

Дякую всім, хто допоміг нам усе це зробити! Окремо хочеться подякувати керівництву та команді військового госпіталю за співпрацю, допомогу й підтримку протягом усього проєкту. Адже від самого початку ми все робили разом, і без їхньої участі реалізувати цю ідею було б значно складніше.
А наступного року будемо спостерігати, як приживаються наші рослини, як усе розростається і як простір біля альтанки стає ще затишнішим. Зрештою, з цього ми все й починали :)
P.S. «Ото велику справу зробили, подумаєш, альтанку поставили», – побачили ми в соціальних мережах і такі коментарі.
І справді, якби ми замовили альтанку в якоїсь фірми, заплатили гроші, приїхали б майстри, усе встановили – і на цьому справа була б закрита.
Але наша альтанка об'єднала навколо себе багато людей зі спільними цінностями. Людей, які знайшли час, поділилися матеріалами, допомогли своїми знаннями, вміннями та власною працею, щоб цю невелику, але важливу для нас справу втілити в життя.
І це цілком відповідає принципу роботи Фонду громади Житомира: «Наша сила – в єдності!»

І відкрию невеличкий секрет: потреб у військовому госпіталі ще дуже багато. Тому, якщо маєте бажання, час, матеріали чи просто готові чимось допомогти, звертайтеся до Фонду громади Житомира. Будемо разом думати, що можемо зробити.
Бо ми з тих, хто не чекає з моря погоди, а бере і робить!





