17-07-2012 963
Гра під назвою «ВИБОРИ» розпочалася. Саме тому багато українських політиків останнім часом все активніше намагаються продемонструвати не тільки свою публічність, а й свою винятковість. Політики масово заповнюють собою ефіри радіо та телебачення, газетні шпальти та журнальні сторінки, інтернет сайти та всілякі борди. Вони знову та знову починають говорити. І говорити досить багато.
Як правило говорять доволі правильні речі - щодо побудови громадянського суспільства та додержання прав та свобод громадян. Щодо досягнення єдності та розбудови держави. Щодо підняття добробуту та збільшення соціальних гарантій. Щодо державних інтересів та зовнішньо політичних векторів. Щодо моральності та аморальністі. Щодо правди та неправди. Щодо корупції та боротьбі з нею. Щодо бандитської влади, яка покращує життя вже сьогодні та законослухняної опозиції, яка вже завтра зробить це життя кращим. Щодо потужного інфраструктурного розвитку та небаченого розкрадання державних коштів. Щодо ЄВРО двадцять та дванадцять. Тощо…
Кожен з українських політиків робить це по різному – в залежності від рейтингу, амбіцій, уподобань, зайнятій на владній щаблинці позиції та, безумовно, наявного бюджету. Проте всі вони схожі в одному – вони не щирі.
Нещирість політиків йде потужним протягом крізь вуха та голови українців. Вона пригнічує та дратує. Вона бентежить та спантеличує. Вона, їх нещирість, змушує замислитись. Хто вони? Що роблять? Що хочуть? Навіщо?..
Новий закон про вибори передбачає майновий ценз, тобто грошову заставу за право взяти участь у виборчому процесі. Українські політики дружньо настільки централізували виборче законодавство, що відтепер кожен з українців, хто побажає стати кандидатом у депутати – від сходу до заходу, від півночі до півдня країни, може зареєструватися кандидатом тільки у Києві. Адже документи на реєстрацію кандидатом у депутати подаються тільки до Києва і тільки до ЦВК. І тільки там будуть приймати рішення щодо допуску кандидатів до участі у виборах народних депутатів та щодо результатів виборів у будь якому виборчому окрузі країни. Тільки там, в Києві, будуть вирішувати кому можна, а кому не можна стати депутатом.
Після прийняття закону про вибори і влада, і опозиція назвали прийняття закону своєю справжньою перемогою. Але так не буває – у двобої не може бути двох переможців – або нічия, або один переміг, а другий програв. І не інакше. Якщо влада і опозиція вважають себе переможцями, значить вони грали на одному боці. Або, як сьогодні модно говорити, в одній команді. Тоді виникає запитання – хто ж таки й кого переміг?
Українські політики допомогли створити владі досить таки потужний фільтр, яким вона зможе керувати у справжньому ручному режимі. Крізь цей виборчий фільтр пройдуть всі, хто намагатиметься долучитися до вищої української влади. Його пройдуть, перш за все, свої – тобто всі ті, хто у владі та від влади. Крізь цей фільтр пройдуть й ті, хто у провладній опозиції. Адже така «опозиція» вигідна владі - вона безхребетна та керована. Вона купується та продається. Вона ручна та зручна.
Лише ті, хто пройде цей владний фільтр, розпочнуть виборчі змагання. Змагання не за прихильність українського виборця, а за кількість набраних голосів. Аби долучитися до влади, до команди під промовистою назвою «Українська еліта».
Сучасна Україна – елітарна держава. Сьогоднішня українська еліта – це ті, хто при владі. Так, не у владі, а при владі. Решта українського загалу - це народ. У нашій країні немає влади та опозиції – в Україні є провладні сили та провладна опозиція. Так звана українська еліта, у якої є своя правда, свої правила, свої закони та, врешті решт, своя країна.
Українська еліта нахабна й цинічна. Вона розмовляє виключно мовою грошей. Вона з легкістю переписує на себе не тільки державні статки, оббираючи нас з вами. Вона завзято тирить державні кошти, наші з вами кошти. Вона впевнено заявляє, що ми не рівні з нею і вводить майновий ценз, усуваючи нас від здійснення свого конституційного права обирати та бути обраним. Вона убиває і каліче нас, уникаючи за це будь-якого покарання. Вона бреше нам. Вона приймає свої закони та правила. Вона, українська еліта, це робить впевнено, розуміючи, що в Україні немає справжнього громадянського суспільства. Адже немає справжньої влади і справжньої опозиції. А є вона лише вона, еліта. І лише вона гідна представляти інтереси українського народу, української держави. Саме тому українська еліта робить все, аби запропонувати українському суспільству кожного разу робити вибір саме та лише тільки з них, «елітних».
