22 вересня 2019, 10:56 Житомир: °C
Юрій Малашевич
Депутат Черняхівської районної ради

23 квітня 150 років від дня заснування Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олега Ольжича

  Одна із найстаріших бібліотек України – житомирська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Ольжича відзначає 150-річний ювілей. Житомирська ОУНБ ім. О. Ольжича відкрита 10 квітня 1866 р., як Житомирська публічна бібліотека, здійснювалось це на на хвилі реформаційного піднесення та спроб модернізації і демократичної лібералізації країни за правління імператора Олександра ІІ.  В цей час по всій імперії відбувалось планомірне відкриття в губернських та провінційних містах публічних бібліотек. Засновниками бібліотеки вважалися особи, які жертвували на її створення 100 рублів, а членами – всі, хто щороку сплачував за користування книгами 5 рублів. Через відсутність спеціального приміщення бібліотеку розмістили в одному з флігелів губернаторського будинку. Проте вже в 1897 році бібліотека відсвяткувала новосілля в спеціально збудованому приміщенні на вулиці Пушкінській, де нині розміщується обласна бібліотека для дітей. В цьому приміщенні наукова бібліотека господарювала понад 80 років років, і в 1979 переїхала до спеціально збудованого для неї п’ятиповерхового будинку в центрі міста, де знаходиться і понині.

 

          КОРОТКА ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЗАКЛАДУ.

   Друга половина ХІХ ст. позначилось низкою позитивних зрушень у соціально-економічному, політичному та культурному житті Російської імперії.

    Одним із факторів культурного розвитку Південно-Західного краю було створення мережі публічних й громадських бібліотек, які в той час активно засновували представники влади та діячі культури. Цей процес пройшов у своєму розвитку два хронологічні етапи:

1) до 60-х років ХІХ ст. (а саме 30-ті роки ХІХ ст.), коли бібліотеки виникали з ініціативи приватних осіб;

2) після 60-х років – адміністративний період, у який було засновано більшість таких бібліотек. Саме в другий період були відкриті найбільші публічні бібліотеки України: в 1865 р. – у Кам’янець-Подільському, 1866 р. – у Києві, Харкові, Житомирі, 1872 р. – у Херсоні, 1877 р. – у Чернігові.

     Волинскій губернатор М. І. Чертков звернувся до житомирської громади з проханням сприяти відкриттю бібліотеки та, по можливості, жертвувати кошти на її заснування. Суспільство активно відгукнулося на заклик губернатора: пожертви надходили як від житомирян, так і від жителів сусідніх повітів. Разом з тим,   М. І. Чертков активно працював у цьому напрямі: йому вдалося віднайти приміщення для бібліотеки (він дозволив використовувати флігель власного будинку), а також планував виділити 500 рублів на її початкове облаштування.

    Одночасно зі збором коштів на створення в Житомирі російської публічної бібліотеки, що тривав до літа 1865 р., розроблявся й приблизний статут бібліотеки, який відображав основні засади її діяльності. Нарешті, 5 липня того ж року, міністром внутрішніх справ, статс-секретарем П. О. Валуєвим було офіційно затверджено «Статут Російських Публічних Бібліотек в м. Києві, Житомирі та Кам’янець-Подільському» . У доповнення до Статуту, 3 лютого 1866 р. волинський губернатор М. І. Чертков затвердив Додаткові правила та умови для читання книг у Житомирській російській публічній бібліотеці, які регламентували керівництво бібліотекою, умови та порядок читання книжок, внутрішній розпорядок її роботи .

      Варто зазначити, що до 1867 р. бібліотека в Житомирі перебувала в підпорядкуванні Міністерства народної освіти, а з 1867 р. – Міністерства внутрішніх справ. У 1871 р. До адміністративного нагляду додався ще й нагляд з боку духовенства .

     Великих коштів потребували й постійне поповнення бібліотечних фондів новою літературою та періодикою, виплата заробітної платні працівникам бібліотеки, сплата комунальних послуг, оплата праці палітурників, ремонт приміщень, меблів тощо, тому більшість публічних бібліотек були платними. Наприклад, читачі Житомирської російської публічної бібліотеки, за даними звітів, що публікувалися в газеті «Волынские губернские ведомости», поділялися на дві категорії. Передплатники 1-ї категорії сплачували за рік 10 р., за півроку – 5 р. 50 коп., за місяць – 1 р. Передплатники 2-ї категорії сплачували за рік – 6 р., за півроку – 3 р. 50 коп., за місяць – 60 коп. Річні передплатники користувалися званням дійсних членів бібліотеки та брали участь у загальних річних зборах.

    Отже, історія Житомирської російської публічної бібліотеки сягає далекого 1866 р., коли 10 (23) квітня «в присутності багаточисельної публіки, яка складалась з осіб усіх станів, здійснено молебень із освяченням води» та було урочисто відкрито бібліотеку в губернському Житомирі. виникла ще у далекому 1830 р., а втілити її у життя вдалося лише 13 січня 1835 р., коли в Житомирі піклувальним комітетом під керівництвом Волинського губернатора А. П. Римського-Корсакова було відкрито публічну бібліотеку. У день відкриття її фонд складали лише декілька десятків  книжок.

    Завідувачем бібліотеки став учитель житомирської гімназії Домінік Бартошевич. Проте фонд бібліотеки швидко попов-нювався: у травні 1835 р. в ній налічувалось уже 108 творів у 290 томах. Усі вони були пожертвувані, за винятком двох газет, що виписувались за кошти бібліотеки. Упродовж 1835 р. на користь бібліотеки було пожертвувано ще 609 томів. Із них до 10 томів на французькій та німецькій мовах, а решта – на російській. До 1840 року фонд бібліотеки нараховував 208 творів на польській мові; 86 – на французькій; 33 – на німецькій; 196 – оригінальних латинських, перекладених з російської мови на латинську, латинських лексиконів і граматик латинської мови; 34 – оригінальних грецьких, перекладених з грецької мови на російську, хрестоматій та граматик грецької мови. Багато творів складалися з декількох томів. Невідомою залишається лише кількість російськомовних книжок у 1840 р..

    Після 1840 р. звіти про діяльність публічної бібліотеки в Житомирі відсутні й офіційні відомості про її закриття досі не віднайдено. Ми лише зазначимо, спираючись на кількість читацьких квитків те, що щорічна кількість відвідувачів було такою: у 1836 р. – 638, у 1837, 1838, 1839 рр. – 1032, а у 1840 р. понад 1500 чоловік.

    Новим поштовхом до відкриття (відновлення) публічної бібліотеки у Житомирі послугувало друге польське повстання 1863–1864 рр., після якого державний апарат Російської імперії підтримав ідею створення мережі публічних бібліотек на всіх щаблях імперської ієрархії. У своєму листі до волинського губернатора М. І. Черткова від 11 квітня 1864 р. генерал- губернатор М. М. Анненков висловив думку про необхідність створення на Волині публічної бібліотеки. Він усвідомлював, що їх влаштування «особливо в Житомирі, мало значний вплив на підтримку та поширення серед населення освіти на засадах російської народності та частково запобігало можливості ополячення жителів регіону, що відбувалося внаслідок читання польських книжок через брак російських» .

     Результатом перемовин на найвищому державному рівні стало відкриття трьох бібліотек у Південно-Західному краї (в Києві, Житомирі та Кам’янець-Подільському). На їхнє утримання виділили 9 тисяч рублів, а надалі, протягом трьох років, щорічно виділяли ще від однієї до двох тисяч.Для цього збудували двоповерхову муровану будівлю на Пушкінській вулиці.

    Книжковий фонд публічної бібліотеки Житомира спочатку був небагатим і нараховував усього 2223 книги – популярні наукові книжки, художні твори російських письменників, деякі історичні твори. Кілька книжок було придбано бібліотекою за рахунок зібраних коштів, деякі – пожертвувані небайдужими громадянами. Про це у своїй промові від 10 квітня 1866 р. з приводу відкриття бібліотеки наголосив Голова її Розпорядчого Комітету п. Богаєвський: «Крім пожертв грошима, до бібліотеки надійшли пожертви книжками від приватних осіб, від авторів та видавців. Так, від члена Імператорської Академії Наук, дійсного статського радника Скальковського надійшло три його твори, в 9 книгах; від ковельського повітового стряпчого – 4 книги, представлені колишнім прокурором, п. Ланге; від Управління Друкарнею ІІ Відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії – 3 видання, в 15-ти томах. М. І. Чертков пожертвував 28 творів, у 107 книгах; Ф. С. Юревич – 39 книг, журналів за попередні роки. Від мене передано Довідниковий Енциклопедичний Словник, в 13 книгах. Від Волинського губернського статистичного комітету передано 1 періодичне видання з додатками до нього, усього 10 томів; від г. Биншстока передано 2 примірника одного його твору. Незабаром будуть отримані дублікати книжок із бібліотеки житомирської гімназії. Придбано для бібліотеки творів російських авторів та іноземних творів, перекладених російською мовою, з різних галузей знань, назв 704, книг 1351» .

    Користувалися послугами бібліотеки 610 читачів. Читальню відвідували лише 59 осіб. Станом на 1 січня 1868 р. налічувалось 1317 назв творів у 3001 томі. З-поміж них у 1867 р. виписувалися 26 газет і 29 журналів. Щорічно їх кількість змінювалася. Уже в наступному, 1869 р., бібліотекою передплачувалося лише 26 періодичних видань, серед яких 17 журналів та 9 газет. У 1874 і 1875 рр. кількість становила відповідно 28 (8 газет і 20 журналів) та 34 (10 газет та 24 журнали) періодичних видань. До 1880 р. кількість передплачуваних періодичних видань зросла до 48 найменувань (35 журналів і 13 газет) , а в 1885 р. – 50 найменувань (26 журналів і 24 газети) .

    У 1892 р. бібліотека отримувала 27 журналів і 20 газет (усього 47 найменувань). У звітах за 1899–1903 рр. знаходимо наступні дані: 1899 р. Налічувалося 53 найменування, 1900 р. – 55, 1901 р. – 45, 1902 р. – 50 і в 1903 р- 46.

    До того часу найбільшою бібліотекою в місті була бібліотека Першої Житомирської чоловічої гімназії, що станом на 1866 р. нараховувала «4534 твори у 9486 томах російською, польською, французькою, німецькою, латинською, грецькою та італійською мовами; 204 назви періодичних видань у 2459 томах, а також 47 атласів і 105 географічних карт». Окрім того, існували бібліотека католицької духовної семінарії, а також приватні книжкові колекції відомих житомирян – лікаря Е. Галле, єпископа Боровського, а також Й. Собкевича, Е. Венжа, В. Гурського, К. Й. Коморницького.

     Як свідчить уривок зі звіту волинського губернатора Ю. М. Подгоричані-Петровича про стан справ у губернії за 1878 р.: «Взагалі, можна безпомилково сказати, що заснування в м. Житомирі в 1865 році російської публічної бібліотеки в такий час, коли в краї переважала польська мова, мало величезне значення…».

     Після відкриття Житомирська російська публічна бібліотека стає важливим культурним осередком Волині. Поступово покращується її матеріально-технічне забезпечення, збільшується кількість читачів, в ній відбуваються різноманітні культурно-просвітницькі заходи.

    Спираючись на основні положення Статуту, які коротко наводить у своїй роботі «Десять лет Житомирской российской публичной библиотеки (1866–1876)» український фольклорист, етнограф, письменник та літературний критик І. Я. Рудченко, роботу бібліотеки можна схарактеризувати так: бібліотека створюється під безпосередньою опікою генерал-губернатора; складається з російськомовних книжок; її членами є особи, які щорічно вносять не менше 5 рублів, а пожиттєвими членами- засновниками – особи, які одноразово пожертвували 100 рублів; завідує бібліотекою розпорядчий комітет, що складається з п’яти осіб (з 1869 р. До складу комітету введено шостого представника – директора міської гімназії); бібліотека має щорічно скликати збори, на яких заслуховується звіт про її роботу; звіт друкується в міських губернських відомостях; право користуватися бібліотекою має все доросле населення (з 14 років), але можливість безоплатного доступу до книжок та періодичних видань надається лише членам бібліотеки; з інших осіб беруть платню за користування її послугами.

    З часу свого заснування бібліотека розміщувалася в одному з флігелів губернаторського будинку на вулиці Київській , а в нове, спеціально пристосоване приміщення вона переїхала приблизно через 30 років. За 1887 р. послугами бібліотеки скористувалися 24 083 особи та було задоволено 17 802 запити.

     Висвітлюючи діяльність публічної бібліотеки в м. Житомирі, слід схарактеризувати її відвідувачів. Відповідно до звітів бібліотеки, велася статистика щодо категорій відвідувачів Починаючи з 1880-х років, статистика велася ще й відповідно до гендерної ознаки та віросповідання.

     Не можна не звернути увагу на те, що Житомирська російська публічна бібліотека за свою історію мала і періоди розквіту, і часи занепаду. Один із таких періодів занепаду мав місце наприкінці ХІХ століття. Його описано в статті анонімного автора газети «Киевлянин» від 28 лютого 1904 р.

     У одному з останніх звітів Розпорядчого Комітету зазначено, що бібліотека передплачувала лише 10 журналів та 9 газет, що свідчить про погіршення її матеріальної бази.

    Серед періодичних видань найбільшим попитом у читачів користувались у 1870–90-х років «Вестник Европы», «Отечественные записки», «Дело», «Русский Вестник», а з 1880-х років популярності набирає літературно-політичний журнал «Русская мысль», які бібліотека передплачувала у 2–3 примірниках через значний попит. По одному примірнику у бібліотеці були представлені такі журнали: «Современник», «Луч», «Военный Сборник», «Морской Сборник», «Русское Слово», «Заграничный Вестник», «Исторический Вестник», «Женский Вестник», «Странник», «Сборник иностранных романов», «Новый Журнал Иностранной Литературы», «Вестник Иностранной Литературы». На межі ХІХ–ХХ століть бібліотека, незважаючи на нелегкий фінансовий стан, крім вищезазначених, передплачує ще й такі журнали: «Русская мысль», «Русское обозрение», «Русское богатство», «Русская Старина», «Родник», «Русский Архив», «Киевская Старина» та деякі інші.

    Деякі періодичні видання, наприклад, «Журнал Министерства Народного Просвещения», «Киевские университетские известия», «Записки киевского общества естествоиспытателей» та «Записки Импера- торской Академии Наук» бібліотека отримувала на безоплатній основі.

     Крім того, в звіті за 1892 р. зазначалось, що фонди бібліотеки містять журнали з цивільного та карного права, а також релігійну періодику – журнал «Богословский Вестник». Проте кількість запитів на них була мізерною . Щодо газет, то їхня географія була досить широкою: київська, одеська, московська, казанська, варшавська преса завжди наявні в бібліотеці, але, звісно, найбільше газет – петербурзьких .

      Щодо художньої літератури, наявної в бібліотеці, то переважали твори російських митців слова (Л. М. Толстой, В. С. Соловйов, І. О. Гончаров, І. С. Тургенєв, А. П. Чехов, Ф. М. Достоєвський, М. Горький та інших) та російськомовні переклади творів класиків світової літератури (Е. Золя, Г. Сенькевич, Т. Майн-Рід, О. Дюма, В. Гюго, Г. Емар), які користувались попитом серед читачів. Зокрема, у звіті бібліотеки за 1899–1903 рр. зазначалось, що в 1900, 1901, 1902 та 1903 рр. найбільше вимог отримали саме на твори А. П. Чехова. 

    У 1937 р. при утворенні Житомирської області бібліотека отримала статус обласної і з того часу стала організаційно-методичним та координаційним центром з питань бібліотекознавства і бібліографії для бібліотек усіх систем і відомств області.

 &