Рівно три роки тому, на початку лютого 2014 року, кілька десятків людей на автомобілях збираються в центрі Житомира на майдані Соборному. У руках вони тримають державні прапори, на одязі у них жовто-блакитні стрічки, а їхати вони збираються у село Кам’янка Житомирського району до будинку тогочасного губернатора Сергія Рижука. Так вперше у засобах масової інформації з’явилась назва «Житомирський Автомайдан». Громадські активісти та учасники місцевого Євромайдану вирішили поїхати до тодішнього голови ОДА, щоб вимагати виходу Сергія Рижука із Партії регіонів, а також хотіли вручити йому собачий намордник.
Та замість губернатора автомайданівців у Кам’янці зустріли працівники міліції (Житомирського райвідділу), які в той час, за збігом обставин, проводили профілактику злочинності саме в цьому селі. За інформацією прес-служби ГУ Нацполіції, обидва підполковники – Ігор Жміда та Олександр Мельник – звільнились із правоохоронних органів у 2015 році.
Через три роки перші житомирські автомайданівці поділились спогадами про той день. Підприємець Олександр Романчук згадує: приєднався до автомайданівців тоді, коли побачив, що одну із машин у колонні зупинили. Чоловік розповідає: декого з активістів тоді побачив вперше і переконаний: люди діяли так, як того вимагали обставини та ситуація в країні.
«Під час Майдану ми вдень працювали, а вночі їздили на чергування, або ж на вечірні акції. Акції акціями, тиск тиском, але треба ж за щось утримувати сім’ю, жити самому, та і Майдан підтримувати на той час треба було. Я не можу сказати, чи все робили правильно. Напевно, потрібно більше часу, щоб дати адекватну оцінку тим діям, але я не жалкую. Тому що однозначно позитивні зрушення є. І дуже налагодилась комунікація, навіть, в містах між різними організаціями і різними громадськими рухами. Я вважаю, що це основна перевага тих подій, які відбулись», - розповідає Олександр Романчук.
Після активної участі у Євромайдані частина активістів продовжила займатись громадською діяльністю, дехто залишив цю справу, а хтось пішов у владу, щоб продовжити змінювати країну. Іван Фурлет після революції став депутатом Житомирської міської ради, а в грудні минулого року очолив комунальне підприємство «Житомиртранспорт». Чоловік каже: в лютому 2014 року після перших смертей у Києві люди перестали боятись, бо іншого шляху вже не було. Втім, справжні зміни в країні розпочались після втечі Януковича.
«Люди як раніше просили змін, так і далі просять. Ну, а хтось їх має робити. І я, насправді, тією самопожертвою займаюсь й далі. Вже важко і морально, і матеріально. Багато хто говорить: навіщо це тобі? Зараз рівень зневіри і градус «зради» в суспільстві піднімається. Але хто тоді? Хто, якщо не я чи будь-хто інший? Ми вже тоді розуміли, ще в 2012 році, ще раніше до цього всього, що потрібно ставати альтернативою. Звісно, хотілось уникнути цих жертв і якби знав де впадеш, то соломки підстелив би. Але це не змінює самого розуміння про те, що потрібно ставати цією альтернативою», - переконаний Іван Фурлет.
Юлія Чепюк, яка була однією із організаторів Євромайдану в Житомирі і також у лютому 2014 їздила із автомайданівцями до садиби Сергія Рижука, розповідає: після участі у таких акціях її життя змінилось повністю.
«До Майдану я займалась тільки журналістикою і ніколи – громадською діяльністю. Але я познайомилась із людьми, які займались громадською діяльністю все своє свідоме життя. Вони мене цим заразили і потім я зрозуміла, що після Майдану не може у мене в житті усе залишитись так, як було. Захотілось не лише висвітлювати якісь проблеми людей, а фактично брати і фізично допомагати людям їх вирішувати. Ми то знаємо як усе робити, після того як пройшли «школу» громадського активіста, а люди затуркані і ще не знають. Мені подобається їм пояснювати, що вони самі можуть робити зміни. Не треба просто сидіти і кричати. Давайте ми зробимо з вами, я вас навчу, і наступного разу ви будете знати кому зателефонувати, щоб вирішити вашу проблему», - каже Юлія Чепюк.
У кожного із житомирських майданівців своя історія, втім, вони й надалі готові змінювати країну. Але на одне і те саме запитання відповідають однаково: якби усі події Євромайдану повторились, то не вагаючись робили б те саме, що й тоді.
Нагадаємо, у першу річницю Революції Гідності житомиряни, які приєднались до акцій протесту в першу ж ніч, розповіли про свої думки та враження від Євромайдану.
