Суспільство

Житомирському міліцейському спецназу – 16 років. 3 фото

16 січня 2008, 16:36

Офіційне рішення про створення спецпідрозділу „Беркут” було прийняте у 1992 році. Саме тоді повноваження новонародженої „бойової пташки” були суттєво розширені: від боротьби з масовими порушеннями правопорядку до організації рятувальних робіт та звільнення заручників.

На той час базовим для підбору працівників „Беркуту” була рота спеціального призначення у складі окремого батальйону патрульно-постової служби. У новоствореному підрозділі могли служити тільки ті, хто пропрацював в органах внутрішніх справ не менше двох років з обов’язковим високим рівнем підготовки армійської служби.

 

 

 

Випадкових людей у спецпідрозіділі не було ніколи. Та й не могло бути, оскільки відбір кандидатів на службу дійсно жорсткий: спочатку спортивний зал, співбесіда з командиром, а потім стажування „на вулиці”. Заключний етап – медкомісія, пройти яку вдається далеко не всім бажаючим служити.

Таким чином, штат спецпідрозділу „Беркут” нараховував у 1992 році 80 працівників.

Основними проблемами тоді були забезпечення транспортом та озброєння бійців. Хоча зі скрутного становища вдалося таки виплутатися. Більше того, сформований практично за місяць житомирський „Беркут” став одним з найперших в Україні, кого було відправлено на допомогу у вирішенні гострого озброєного конфлікту між Придніпров’ям та Молдовою.

Там наші бійці добросовісно несли охорону державного кордону України спільно з частинами Національної гвардії. Потрібним наш „Беркут” став і на півдні нашої країни, коли розгорівся ще один конфлікт з кримськими татарами, і довелося, як кажуть, заспокоювати натовп. Житомирський міліцейський спецназ направляли й у більш „гарячі точки”. Наприклад, в Косово. До речі, троє бійців РМОП „Беркут” УМВС України в Житомирській області – Сергій Мотузко, Олександр Бойко та Олександр Калитюк – і сьогодні несуть миротворчу місію в Югославії.

А от у спокійний час рота „Беркута” допомагає нести патрульно-постову службу. Хоча, вважають бійці, це не зовсім справа спецназу – збирати на вулицях міста п’яних дебоширів, що влаштовують у громадських місцях бої без правил, а тим більше шукати по підвалам наркоманів. Хоча буває по-всякому: іноді з громадським порядком у місті і в мирний час без допомоги „Беркута” не впоратись.

Сьогодні житомирський спецпідрозділ „Беркут” очолює справжній боєць – майор міліції Микита Лудіщев.

 

 

 

В органи внутрішніх справ прийшов працювати у 1994 році. Починав з посади дільничного інспектора

Корольовського райвідділу міліції. А потім довелося попрацювати і у карному розшуку, і у відділі по боротьбі з бандитизмом УБОЗ. А потім дістався таки до спецпідрозділів: командир взводу „Беркута”, заступник командира „Сокола”, а з червня 2005 року – командир роти міліції особливого призначення „Беркут”.

Зазначу, що Микита Валентинович випромінює сильну і водночас особливу енергетику, яка притаманна лише тим людям, що повністю присвятили себе обраній професії.

 - Я людина військова, - розповідає командир житомирського „Беркута”. – А військові повинні воювати, а у мирний час – готуватися до воєнних дій. Все інше – просто рутинна робота.

До речі, готуються бійці до „воєнних дій” щоп’ятниці. Це день занять. Більшість часу присвячують бойовій підготовці та набуттю теоретичних знань. Хлопці частенько виїжджають на полігон або інші місця, де відшліфовуються бойові навики, отримані від попередніх занять. Саме завдяки цьому усі бійці спецпідрозділу володіють усіма видами техніки, вогнепальної зброї, вміють спокійно та холоднокровно діяти у будь-якій ситуації. Про досконале володіння прийомами рукопашного бою і говорити не потрібно. Якщо хтось бажає отримати незабутні відчуття, може ризикнути зійтися врукопашну з такими бійцями. Проте навряд чи це буде виглядати як справжній поєдинок.

Командир Микита Валентинович обрав дуже чітку позицію у своєму керівництві. Вона полягає у тому, щоб вимагати з бійця усе те, що вміє сам. Адже справжній керівник просто зобов’язаний бути зразком для наслідування і постійно себе удосконалювати. За свою роту Микита Лудіщев стоїть горою, як і всі до одного працівники спецпідрозділу за свого командира. Іншими словами, колектив живе однією родиною, де „один – за всіх і всі – за одного”.

Та й громадськість, щоб не говорили, любить бійців „Беркута”, особливо ті, кому хлопці дійсно допомогли у мить небезпеки, кого врятували від злочинних посягань, витягнули з халепи.

Практично кожної доби під час патрулювання вулиць обласного центру черговий наряд спецпідрозділу „Беркут” затримує хуліганів, грабіжників, розповсюджувачів наркотиків та інших злочинців, іноді ризикуючи власним здоров’ям та життям. Належно оцінює роботу міліцейського спецназу і керівництво Управління МВС України в Житомирській області, постійно відзначаючи кращих працівників підрозділу.

 

 

 

А поза службою бійці „Беркута” – такі ж звичайні люди. Як і всі інші, вони одружуються, виховують дітей, хворіють, стоять у чергах на житло. Їх так само хвилюють злободенні проблеми. Одне тільки залишається незмінним: навіть знімаючи форму, вони залишаються справжніми чоловіками, які з давніх часів покликані захищати. І це далеко не геройство, це повсякденна чоловіча буденність. Так і має бути.

Ольга НОМЕРЧУК, ВЗГ УМВС України в Житомирській області

 

Житомир.info

Матеріали по темі