Про Європу що водночас і манить, і кусається: з точки зору українського туриста, який намагається отримати все безкоштовно, і водночас на рівні євростандартів (хоч і не завжди вдається) розповідає житомирянка Ангеліна Ковальова
Барселона
Пальми висотою з хмарочос, палке сонце в грудні і 6 євро за 20-хвилинний проїзд від аеропорту до центру міста –і ми з подругою розуміємо, що Барселона зігріє, але аж ніяк не дасть халяви.
В Європі я не вперше, тому вже не дивуюся цінам, бо врешті-решт за сервіс треба платити;а коли його немає – допомагає уява. І очевидно переплачена paella («паейя» - традиційна страва з рису з морепродуктами або рибою) вже не здається такою дорогою, коли офіціант і кухар синхронно припиняють свою роботу і звертаються до тебе з криком через півзали, щоб впевнитися, що їх страва не має рівних в усій Каталонії.
Приймають в Барселоні відмінно – в цьому ми переконалися, коли в’їхали до квартири, в якій мали провести близько тижня. Жити на квартирі – стало найкращим рішеннями, бо ми не тільки відчули іспанську культуру через її стіни (голоси чоловіків, які вболівають за футбол), але й отримали слушну пораду щодо приготування пасти (макаронів) від власниці квартири. Хоч вона і була арабкою за походженням (їх, до речі, в Барселоні дуже багато), вона приємно здивувала своєю відкритістю і доброзичливістю.
Викарвлені квіти і завитки на стелі нашої квартири, скрипуча підлога і дерев’яна віконна рама, яка здається розвалюється, але потягнувши за металеву защіпку,все ж виводить на невеличкий балкончик – вся ця романтика є Барселоною в мініатюрі. Починаючи з унікальної архітектури Антоніо Гауді (прогугліть для початку CasaBatllo, SagradaFamilia, ParkGüell, CasaMila), лише заради якої вже варто побувати в Барселоні. Очі розбігаються, руки мимоволі шукають фотоапарат і ми перестаємо сміятися з американців, в яких фотоапарат здається приклеєний до рук, бо розуміємо, що такої краси навіть у Льовові не побачиш, хоча, звісно, у Львова є свій шарм.
Далі йде в Готичний район (BarriGotic), пронизаний тонюсінькими, як павутиння, вуличками, які несподівано виводять на церковні площі, де вуличні артисти співають оперні пісні. Також є Ла Рамбла (LesRambles) – найвідоміший бульвар, який заповнений туристами і бутіками, і до якого, навіть десять разів заблукавши, все одно виходиш. Бувало, ми навіть жартома «проклинали» ту вулицю, коли, шукаючи певне місце, мимоволі поверталися на Ла Рамбла.
Всіх місць, вартих уваги, не перерахуєш. Але є кілька, які особисто мені запали в душу. Барселонета (LaBarceloneta, або маленька Барселона), безперечно, варта уваги тільки тому, що дарує можливість прогулятися по берегу кришталевого Середземного моря і пропонує найкращі страви середземноморської кухні (і зовсім не тому, що якийсь незнайомець пригостив мене шматочком кокосу). Вид з замку на горі Монтжуїк (CasteldeMontjuic), який відкриває панораму всього міста, також вартий уваги, але піднятися на гору можливо тільки якщо ви не пропускали уроків фізкультури. Барселона, безперечно, багата як на мозаїку деталей міста, так і на захоплюючі панорамні краєвиди.
Барселона прекрасна й тим, що не зважаючи на юрми туристів та нестабільну економіку не втрачає свій колорит і автентичність. Тут можна знайти не тільки прості і водночас неперевершені страви каталонської кухні (які часом нагадують бабусине куховарство), але й унікальні приклади архітектури і мистецтва – Пікассо, Далі, Климт. Іспанці тримаються за свою історію і здобутки свого міста і палко відстоюють їх. Нам є чому повчитися.
Фото Ірини Вісілєвої
Ангеліна Ковальова для Житомир.info
