У Житомирі 8 травня попрощалися з військовослужбовцем ЗСУ Олександром Савчуком та матросом Михайлом Рябчуком. Обидва чоловіки загинули у різні роки на Донеччині, коли виконували бойові завдання.
Про прощання із захисниками повідомила пресслужба Житомирської міської ради.
На щиті повернувся Герой...
Савчук Олександр Вікторович (18.01.1980 – 02.09.2024 рр.)
Народився Олександр у м. Житомирі. Його дитинство було позначене ранньою втратою — коли хлопчику було лише шість років, він втратив найдорожчу людину — маму. Та з часом доля подарувала йому ще один шанс відчути материнську любов — тато одружився вдруге, і в його житті з’явилася мама — Олена Андріївна, яка прийняла його як рідного сина.
Навчався Олександр у Житомирській гуманітарній гімназії №23 (нині — ліцей №23), а згодом здобув вищу освіту в Рівненському державному гуманітарному університеті, отримавши фах юриста. З дитинства Олександр був спокійним, врівноваженим і чуйним. Захоплювався хокеєм, щиро любив книги і проніс цю любов крізь усе життя. Він завжди допомагав рідним, був надійною опорою для сім’ї, мав особливо теплі й близькі стосунки з молодшим братом.
Олександр умів дружити по-справжньому — щиро, віддано, без зайвих слів. Для друзів він був людиною, на яку можна покластися у будь-який момент. Любив готувати і робив це з душею, даруючи тепло близьким через прості, але щирі речі.
У 2003 році він став батьком прекрасної донечки, яку дуже любив і якою завжди цікавився, попри життєві обставини. Його батьківське серце завжди було поруч із нею.
Свій трудовий шлях розпочав у Києві, працюючи в логістичній компанії, але згодом повернувся до рідного Житомира, де працював у різних сферах, чесно й сумлінно виконуючи свою роботу.
У лютому 2024 року Олександр став до лав ЗСУ. Пройшов військову підготовку за кордоном, у Польщі, де здобув кваліфікацію командира відділення. Вірний Військові присязі, мужньо виконував бойові завдання, захищаючи рідну землю.
У серпні 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині було втрачено зв’язок із Олександром.
2 вересня родина отримала страшне сповіщення — зник безвісти. Довгі місяці болю, віри й очікування… Рідні молилися, сподівалися на диво, вірили, що він живий, що повернеться навіть із полону. Та, на жаль, у квітні 2026 року після проведення ДНК-експертизи підтвердилося найстрашніше — Олександр загинув.
Лише через рік і сім місяців Герой на щиті повернувся до рідного міста...
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Також цього дня, 8 травня, у Житомирі попрощалися з матросом Михайлом Рябчуком, який загинув на Донеччині 22 лютого 2025 року.
Рябчук Михайло Іралович (02.08.1986 — 22.02.2025 рр.)
Михайло народився у селищі Вакуленчук на Житомирщині. Зростав серед мальовничої природи рідного краю, безмежних лісів і тихих поліських краєвидів, які назавжди залишилися частиною його душі. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи вступив до Житомирського технологічного коледжу (нині — ВСП ЖТФК КНУБА), де здобув спеціальність, пов'язану з обробкою деревини. Своє життя пов’язав із працею, чесно і сумлінно будував власне майбутнє у Житомирі.
Михайло любив природу, цінував тишу та прості радощі життя. Захоплювався риболовлею та «тихим полюванням», знаходив спокій і радість в оточенні близьких серцю людей, умів бачити красу у звичайних речах. Для рідних і друзів він був людиною світлої душі, щирого серця та доброї вдачі.
У листопаді 2024 року Михайло став на захист України, доєднавшись до лав Захисників. Не шукав легких шляхів, не ховався за чужими спинами — став на оборону рідної землі, своїх близьких, кожного з нас. Служив стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти.
Вірний Військовій присязі, мужньо та гідно виконував бойові завдання, виявляючи стійкість, відвагу та незламність духу.
22 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Донеччині матрос Рябчук Михайло Іралович героїчно загинув.
Для рідних час зупинився у страшному очікуванні…Лише через рік і два місяці Герой на щиті повернувся до рідного Житомира.
На фото Михайло Рябчук
У невимовній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам'ять і вічна слава Герою!
Нагадаємо, 7 травня до Житомира на щиті повернувся 38-річний військовий Дмитро Григорович, який загинув у лютому 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу противника у Курській області.
Як повідомляв Житомир.info, 5 травня 2026 року в останню путь у Житомирі провели 39-річного військового Олександра Косолапова, який у листопаді 2022 року добровільно став на захист України та помер у квітні 2026 року після тяжкої хвороби.
