75 років тому, 10 серпня 1941-го, на житомирському міському стадіоні відбувся перший товариський матч житомирських футболістів проти команди німецьких льотчиків люфтваффе. Це був своєрідний місцевий «матч смерті», як пізніше охрестили подібну зустріч київського «Динамо», яке теж грало у футбол з окупантами в столиці України, але в 1942 році. Проте ні в Києві, ні в Житомирі ніхто радянським футболістам (у випадку їх перемоги над німцями) розстрілом не погрожував – це комуністична пропагандистська вигадка.
Ось як про цю подію розповів друкований часопис ОУН(М), житомирська газета «Українське слово» (№ 2 від 14 серпня 1941 року) в рубриці «Спортивна хроніка»:
«У неділю на стадіоні Житомирського спортивного товариства «Січ» ще задовго до початку матчу трибуни стадіону заповнилися німецькими жовнірами, юнаками, дівчатами і навіть сивовусими стариками. Рівно о 4-й годині бадьорий марш сповістив про початок матчу. На зелене поле вибігають спортсмени спортивного товариства «Січ» та футболісти німецької частини. Житомиряни під схвальні оплески глядачів вручають своїм друзям величезний букет квітів.
Починається гра. Першими пішли в наступ житомиряни, але всі їхні намагання ні до чого не приводять – сильна гра німецьких друзів паралізує всі намагання. Один за одним лягають чотири м’ячі в сітку житомирян. Закінчився перший тайм з рахунком 4:0. У другому таймі житомиряни отримують у свої ворота ще два м’ячі і тільки один м’яч забивають у ворота своїх друзів. Закінчився матч з рахунком 6:1. Німецькі друзі-футболісти висловили надію, що ця спортивна зустріч послужить дальшій дружбі, та обіцялися надіслати привітання німецькій молоді від житомирських юнаків-спортсменів».
А ось як згадує той незабутній матч житомирський старожил Бржезицький Франц Карлович, 1924 року народження, (в’язень Майданека):
«З початком окупації в Житомирі з’явився такий собі Пінтов – він прийшов у похідній групі українських націоналістів. І цей Пінтов незабаром створив із футболістів житомирської команди «Спартак», які залишилися в місті, новий футбольний клуб – «Січ». І «січовики» зустрілися з люфтваффе на міському стадіоні.
Леонід Пінтов
Напередодні я всім знайомим повідомив: приходьте вболівати за наших! І німецьких солдатів теж багато прийшло із шпиталів. Житомирські футболісти вийшли на поле в новій футбольній формі, здається, червоного кольору, труси за тодішньою модою були нижче колін.
Наші хлопці програли з розгромним рахунком, але не через слабкість, а нечувану грубість німецьких футболістів, які відверто били по ногах, штовхали і ставили підніжки. Мій друг Юзек Талько був природжений, талановитий футболіст і до війни грав у місцевому «Спартаку», в юнацькій команді на позиції крайнього правого нападника. В одній з атак Юзек прорвався у штрафний майданчик суперників, але його збили з ніг, і він ледве підвівся. Потурання суддів, які жодного разу не покарали льотчиків за грубу й нечесну гру, врешті не сподобалося й самим німцям-глядачам, і вони засвистіли суддівську бригаду і свою команду».
Уточнимо деякі факти. Згідно з даними Держархіву Житомирської області, українські націоналісти (мельниківці), сприяючи розвитку культурних та освітніх закладів у регіоні, в липні 1941 року створили Житомирський обласний український клуб «Січ». Директором клубу став Леонід Пінтов, який, однак, не перебував під впливом ОУН, хоча й спочатку носив значок тризуб.
Клуб «Січ» був однією з форм самовираження українців на початку нацистської окупації. Він мав чотири гуртки: музичний, драматичний, хоровий і спортивний – до яких приймалися місцеві артисти і спортсмени-любителі. Його програма передбачала концерти і спектаклі для українського населення Житомира, хоча іноді артисти виступали і в німецьких військових частинах. А футбольна команда клубу провела з німецькими вояками навіть кілька матчів. За кожен концерт або гру артистам і спортсменам встановлювалася відповідна плата.
Як повідомляв Житомир.info, 7 серпня 1941 року в окупованому Житомирі відбулася перша публічна страта.
Житомирський центральний стадіон (сучасний вигляд), на якому відбувся футбольний матч житомирян і німців
Будинок № 12 на Михайлівській вулиці (при німцях – вулиця Герінга), де розміщувався Житомирський обласний український клуб «Січ»
Олександр Гуцалюк для Житомир.info
