В його мікрофон говорили найвідоміші люди України і світу. Він відкрив світу велетня Леоніда Стадника і продовжує шукати теми для репортажів у спілкуванні з людьми.
Напередодні свого професійного свята (6 червня – День журналіста) на кілька запитань від «Новостей…» відповів заслужений журналіст України, заступник директора творчо-виробничого об’єднання Житомирської облдержтелерадіокомпанії Леонід Харшан.
- Професія журналіста – важкий тягар? Що вона означає особисто для вас?
- Професія журналіста насамперед відповідальна. Адже від того, що і як ми говоримо й пишемо, залежить настрій у суспільстві. Моя професія – це моє хобі. Стосовно рівня професійності, то тут дотримуюсь правила: ніколи не порівнюй себе заради виправдання: «Житомир - це провінція, глядач невибагливий, значить, можна зробити простіше». Журналіст повинен ставити планку вище, досягти того, що є взірцем для багатьох.
- Чи часто дивитеся телевізор? Яким каналам надаєте перевагу?
- Як правило, увечері сідаю біля телевізора і переглядаю канали СТБ, ОРТ, НТВ (Москва). І, звичайно ж, житомирське телебачення. Дивлюся не як пересічний громадянин, а з точки зору професіонала. Як зроблений той чи інший репортаж. Чому саме такий режисерський хід. Чому оператор вибрав саме такий ракурс, і як би зробив я. Навіть старою телекамерою можна зняти прекрасний репортаж, а довгий сюжет не завжди буває якісним. Саме про це і кажу молодим журналістам.
- Не можемо обійти питання зміни керівництва Житомирської телерадіокомпанії, яке останнім часом активно обговорюється у пресі. Подейкують, у списку можливих претендентів на посаду гендиректора Житомирської облдержтелерадіокомпанії є і ваше прізвище?
- Вважаю плітками всі розмови навколо зміни керівництва. По-перше, у генерального директора діє робочий контракт. По-друге, питання зміни керівництва мають право вирішувати тільки три сторони: житомирська влада, Державний комітет телебачення та радіомовлення і, власне, колектив нашої телекомпанії. Я не бачив ніяких списків і не в праві прогнозувати, хто і коли має прийти на місце Віктора Бойка. Зрештою, запитайте у нього самі…
- Пане Леоніде, останнім часом вас не видно на «Інтері». З чим це пов’язано?
- Певний час ми з телеоператором Сергієм Базилюком дійсно працювавли на телеканалі «Інтер», були корпунктом Житомирщини. У зв’язку зі зміною керівництва і звільненням 180 працівників, серед яких такі ведучі, як Олександр Колодій та Світлана Леонтьєва, ми з Сергієм залишили канал і тепер співпрацюємо з каналами СТБ і 5-м. Однак, це більш, як хобі, у вільний від роботи час на обласному телебаченні.
- А над чим нині працюєте?
- Ми започаткували спільний проект під назвою «Як на духу» - цикл документальних фільмів про відомих людей України, які народилися на Житомирщині. На разі вийшло чотири передачі: про підприємця Леоніда Крігера, комуніста Леоніда Грача, велетня Леоніда Стадника та народну артистку України Ніну Матвієнко. Вони розповідають нашим глядачам те, що ніколи нікому не розповідали. Ніна Матвієнко – про те, що могла й не народитися, бо її мама вагалася, чи давати життя черговій дитині у багатодітній сім’ї. Народний депутат України від Компартії Леонід Грач - що не переживе, якщо хтось з рідних помре першим. Шукаємо людей і намагаємось провести межу між просто хорошими людьми і людьми відомими. Але це мають бути не лише київські посадовці.
- Дякуємо за відверту розмову. Творчих успіхів і з професійним святом!
Анна Дмитрієва, газета "НОВИНИ ПО-ЖИТОМИРСЬКИ" від 5 червня 2008 року.