У Житомирі 22 травня в останню путь провели двох військових, які загинули у травні цього року захищаючи Україну – 45-річного Іллю Гаричева та 39-річного Ігоря Шатківського.
Про це повідомила Житомирська міська рада.
(06.05.1981 – 07.05.2026)
Ілля Сергійович народився у місті Житомирі. Навчався у ЗОШ №14 (нині — ліцей №14). Після школи здобув професію зварювальника у ПТУ №13 (нині — Професійно-технічний коледж м. Житомира), а згодом отримав вищу освіту в Державній агроекологічній академії України (нині — Поліський національний університет).
Упродовж життя працював у ТОВ «Екта-Пром» на посаді зварювальника. Був працьовитою, щирою та відповідальною людиною, яку поважали колеги та друзі.Його життєрадісність, емоційність, щирість та вміння підтримати завжди дарували оточуючим тепло і гарний настрій. Він умів дружити, цінував людей та мав багато вірних друзів. Для своєї родини був люблячим чоловіком, турботливим батьком і щасливим дідусем.
У лютому 2025 року Ілля Сергійович став на захист України від російської навали та доєднався до лав Захисників України в одному з підрозділів ЗСУ. За службу та відданість державі був нагороджений медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій». 7 травня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Запорізькому напрямку солдат Гаричев Ілля Сергійович героїчно загинув...
У вічній скорботі дружина, донька, онук, рідні, близькі друзі та бойові побратими...
Фото з Facebook
(10.11.1987 – 18.05.2026)
Ігор народився у селі Сьомаки на Вінниччині. З раннього дитинства зростав допитливим, працьовитим і щирим хлопцем. Дуже любив складати головоломки та конструктори, прагнув пізнавати світ і ніколи не боявся труднощів.
Навчався у Красівській загальноосвітній школі, де проявив себе старанним і здібним учнем. Особливо любив історію України та всесвітню історію. Ця любов залишилася з ним на все життя — Ігор міг навіть серед ночі захоплено розповідати про визначні історичні події, постаті та боротьбу українського народу за свободу. Легко давалася йому і математика, яку він щиро любив і чудово розумів. У шкільні роки також грав у духовому оркестрі. Ігор був надзвичайно добрим, чуйним і дружелюбним юнаком. Завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував, умів підтримати словом і ділом. Його поважали за щирість, відкритість і велике серце.
У 2003 році вступив до Бердичівського аграрного ліцею (нині — ДНЗ "Бердичівське вище професійне училище"), який закінчив з відзнакою. Згодом продовжив навчання у Поліському національному університеті (на той час — Житомирський національний агроекологічний університет). У 2010 році успішно здобув ступінь бакалавра, а вже у 2011 році отримав диплом спеціаліста та кваліфікацію інженера-механіка.
Після навчання проходив строкову військову службу. Опісля працював інженером з техніки безпеки на заводі «Прогрес» у Бердичеві, згодом — в агрофірмі «Світанок». Упродовж життя працював на різних підприємствах Житомирщини, де його знали як відповідального, сумлінного і професійного працівника. Пізніше був переведений на посаду ревізора. Колеги цінували та поважали Ігоря за людяність, щирість і чудове почуття гумору — він був душею компанії та вмів дарувати людям усмішку навіть у складні моменти.
Любов до землі Ігореві прищепив батько ще змалку. Маленький Ігор завжди просив взяти його із собою на роботу, уважно слухав розмови дорослих і з ранніх років розумів справжню ціну хліба. З юності допомагав батькам: орав, косив, молотив, ремонтував техніку. Був чудовим сином і братом. Особливе місце в його житті займали сім'я, родина. Безмежно любив свою дружину, був надійною опорою та справжнім чоловіком, про якого кажуть — «як за кам’яною стіною».
У травні 2024 року Ігор Юрійович став на захист Батьківщини, доєднавшись до лав Захисників в одному з підрозділів ЗСУ. Мужньо боронив рідну землю, захищаючи кожного з нас від російської навали. Побратими поважали його за сміливість, надійність і людяність. 18 травня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України на Донеччині мужній Воїн солдат Шатківський Ігор Юрійович героїчно загинув...
У вічній скорботі рідні, дружина, близькі друзі та бойові побратими...
Фото з Facebook
Нагадаємо, 21 травня у Житомирі попрощалися з 48-річним офіцером Андрієм Копійченком, який з початку повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну.
Як повідомляв Житомир.info, 20 травня 2026 року на щиті до Житомира повернувся 39-річний розвідник Сергій Слободенюк, який з початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов захищати Україну і загинув у травні 2026 року під час виконання бойового завдання
