У Житомирі 9 липня попрощалися з 30-річним Дмитром Рибальченком, який загинув у січні минулого року на Донецькому напрямку, та 27-річним Олександром Галичем, котрий загинув 1 липня цього року внаслідок ураження самохідної артилерійської установки ворожим FPV-дроном.
Про це 9 липня повідомила пресслужба Житомирської міської ради.
На щиті повернувся Герой
Рибальченко Дмитро Євгенійович (05.04.1994 — 16.01.2025рр.)
Рибальченко Дмитро Євгенійович народився 5 квітня 1994 року в місті Житомирі. Навчався у загальноосвітній школі №30 (нині ліцей №30). Коли сім'я переїхала до м.Києва, продовжив навчання у загальноосвітній школі №122. Згодом вступив до місцевого професійно-технічного училища, де здобув професії муляра та електрозварника. Завдяки наполегливості й відповідальному ставленню до навчання закінчив училище з відзнакою. Опісля працював за здобутим фахом.
Із ранніх років зростав добрим, щирим і чуйним хлопцем. Був люблячим сином, надійним товаришем, умів дружити, цінував родину та завжди залишався небайдужим до чужих проблем.
Дмитро був сумлінним, відповідальним, працьовитим і чесним працівником, на якого завжди можна було покластися. Друзі пам’ятають його як людину великого серця, який ніколи не відмовляв у допомозі, підтримував у складні моменти та завжди знаходив потрібні слова.
У родині Дмитро був люблячим сином і братом. З особливою теплотою ставився до своєї племінниці, для якої став хрещеним батьком. Він постійно прагнув розвитку, цікавився новими знаннями, проходив різноманітні курси та тренінги, працював над собою і вдосконалював свої професійні та особисті якості.
Із початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Дмитро не зміг залишитися осторонь. Він став волонтером благодійного фонду «Милосердя та здоров’я», разом із командою надавав допомогу українським військовослужбовцям і цивільному населенню. Неодноразово без вагань вирушав до найнебезпечніших районів України, доставляючи необхідну допомогу туди, де її найбільше потребували.
У 2024 році Дмитро добровільно став до лав Збройних Сил України, приєднавшись до однієї з десантно-штурмових бригад ЗСУ. Вірний Військовій присязі, він мужньо та гідно виконував свій обов’язок перед Україною, захищаючи її свободу, незалежність і майбутнє.
16 січні 2025 року Дмитро героїчно загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Лише через рік і сім місяців Герой «на Щиті» повернувся до рідного м. Житомира.
Світла пам’ять про Дмитра назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Його життя - приклад людяності, мужності, самопожертви та безмежної любові до України.
У вічній скорботі матуся, рідні, близькі друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Також 9 липня у Житомирі попрощалися з Олександром Галичем.
Галич Олександр Олександрович (10.01.1999 — 01.07.2026рр.)
Галич Олександр Олександрович народився 10 січня 1999 року в селі Зелена Поляна Київської області. Він був восьмою дитиною у багатодітній родині.
Із дитинства Олександр вирізнявся самостійністю, допитливістю та жвавим характером. Він прагнув усе пізнати, навчитися новому, не боявся труднощів і завжди намагався досягати поставленої мети. Згодом родина переїхала до села Давидки на Житомирщині.
З 2005 по 2016 рік навчався у Новорадчанській загальноосвітній школі. Особливі здібності виявляв до точних наук, насамперед до математики. Неодноразово представляв школу на районних та шкільних предметних олімпіадах, демонструючи високий рівень логічного мислення, наполегливість і цілеспрямованість. Після закінчення школи здобував освіту у Державному навчальному закладі «Житомирське вище професійно-технічне училище», де опанував професію електрогазозварника та електрозварника на автоматичних і напівавтоматичних машинах.
Після завершення навчання розпочав трудову діяльність на підприємстві «Євроголд Індестріз ЛТД» на посаді електрогазозварника, де сумлінно працював до квітня 2023року, опісля перейшов працювати у ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій». Тут також зарекомендував себе відповідальним, працьовитим і надійним фахівцем.
У лютому 2020 року Олександр зустрів своє кохання — Анастасію, а у липні 2022 року вони створили щасливу сім'ю.
Усвідомлюючи всі ризики та небезпеки військової служби, Олександр прийняв свідоме й мужнє рішення. У листопаді 2023 року він підписав контракт і доєднався до лав Збройних Сил України, обравши шлях захисту свого народу.
За сумлінне виконання військового обов'язку та особисту мужність, проявлену під час захисту Батьківщини у червні 2024 року Олександр отримав статус учасника бойових дій та був нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».
У 2025 році у мололої сім'ї народилася донечка Віра. Вона стала для Олександра найбільшою гордістю, натхненням і сенсом життя. Як люблячий батько, він мріяв про її щасливе майбутнє, про мирне дитинство під вільним українським небом. Саме заради цього мужньо боронив незалежність і свободу рідної України, захищаючи майбутнє всіх українських дітей.
У 2025 році Захисник був нагороджений знаком «26 артилерійська бригада», йому було присвоєно військове звання старшого солдата.
За час служби Олександр проявив себе дисциплінованим, професійним і відданим військовослужбовцем. Він досконало володів довіреною технікою, постійно підвищував рівень своїх військових знань, удосконалював професійну майстерність, демонстрував високі результати у бойовій та фізичній підготовці. Мав заслужену повагу у побратимів і командирів.
1 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на вогневій позиції самохідна артилерійська установка, в якій перебував старший солдат Галич Олександр Олександрович, зазнала прямого ураження ворожим FPV-дроном. Унаслідок ворожої атаки Олександр отримав поранення, несумісні з життям.
У вічній скорботі дружина з маленькою донечкою, мама, рідні, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою!
Нагадаємо, 8 липня на щиті до Житомира повернувся 32-річний Антон Малишко, який захищав Україну з квітня 2022 року і загинув три місяці тому під час виконання бойового завдання.
Як повідомляв Житомир.info, 7 липня 2026 року у Житомирі попрощалися з 31-річним Дмитром Суховцем, який 12 червня загинув під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині.
