У житомирській волонтерській майстерні «Свій за свого» кипить робота. Тут без упину плетуть сітки для чергового замовлення від захисників. Жінки кажуть: зупинятися немає коли, черга розписана на два місяці наперед, тому треба якнайшвидше завершувати роботу.
Житомирянка Анастасія Нестерова з 2014 року підтримує захисників України. Спочатку самостійно плела маскувальні сітки, згодом почала долучати небайдужих і за ці роки об’єднала людей у потужний волонтерський рух.
«Просто хотілося допомогти, почати щось робити. Це здавалося простим, те, що може кожен. З простирадл спочатку плели. Не потрібна була якась спеціальна підготовка – достатньо було купити основу й почати плести», – згадує волонтерка Анастасія Нестерова.
У майстерні «Свій за свого» плетуть сітки, кікімори, а також збирають «торбинки турботи» для поранених у прифронтових госпіталях, передають ліки та інші необхідні речі захисникам. Допомагають волонтери різним бригадам.
Анастасія говорить, що в майстерню приходять житомиряни різного віку та професій, хоча за роки війни активних людей стало менше, а потреба у нових руках є завжди. Та й самі волонтери відчувають втому, але знають, що їхня робота важлива, тому не зупиняються.
«Долучаються найкращі люди, найсильніші, наймотивованіші. Вони теж втомлюються, але попри те приходять. Більшість людей приходять щодня. є дівчата, які приходять ще з 2016–2017 років, є ті, хто приєднався після початку повномасштабної війни. Серед нас є пенсіонери, люди, які працюють і приходять після роботи, є хто лише у вихідні приходять, або просто на годинку. Дуже приємно, коли приходять нові люди, адже зараз допомоги стало менше. Ми запрошуємо всіх – навіть якщо можете приділити лише трохи часу», – ділиться Анастасія.
Однією з тих, хто присвятив цій справі роки життя, є пані Марія, яка допомагає майстерні ще з 2016 року.
«Зараз ходимо майже щодня. Іноді робимо вихідний, бо треба й домашні справи», – розповідає волонтерка Марія.
Для багатьох жінок ця праця стала не просто обов'язком, а й способом підтримувати власний бойовий дух та бачити реальні результати своєї роботи.
«Ми вже втягнулися, бо без нас, напевно, війна не закінчиться. Ми собі так думаємо, і нам так легше. Ми комусь потрібні, пенсіонери комусь потрібні. Дуже добре, коли людина комусь у житті потрібна. Коли дивлюся відео з фронту й бачу маскувальні сітки, думаю: можливо, саме цю плели ми. І тоді стає легше жити», – додає Марія.
Кожен, хто приходить до майстерні, має свою особисту мотивацію, але всіх об'єднує спільне прагнення бути корисними для держави у найважчі часи.
«Український народ – це ті, хто захищає, і хто допомагає. Відчуваєш свою цінність, що ти можеш щось зробити», – ділиться волонтерка Людмила.
Майстрині наголошують: внесок кожного є важливим, і закликають житомирян не залишатися осторонь.
«Потрібно захищати нашу землю. Я, як жінка, не зможу піти воювати. А хотілося зробити свій внесок у перемогу. Гуртом ми переможемо, дуже потрібно, щоб долучалися люди», – зазначає волонтерка Надія.
Попри всі труднощі та втому, волонтери продовжують свою місію, адже відчувають велику відповідальність перед тими, хто на передовій, і тими, хто поруч.
«Це внутрішня потреба робити щось хороше. А коли до тебе долучаються інші, ти вже відчуваєш відповідальність і за них. Розумієш, що можеш надихати своїм прикладом. Це певний тягар, але водночас і велика честь», – підсумовує Анастасія Нестерова.
Житомирян закликають не чекати змін, а займати активну позицію та робити свій внесок у допомогу тим, хто сьогодні боронить наші міста. Можна прийти плести сітки або поділитися тканиною – дізнатися, як саме допомогти, можна безпосередньо у майстерні «Свій за свого».
Фейсбук – «Свій за свого»
Телефон: +380931191703
