В останню путь у Житомирі провели 57-річного воїна Сергія Янушевського, який у 2023 році доєднався до 31-ї окремої механізованої бригади. На щиті до міста також повернувся 44-річний Максим Радецький, який загинув у 2025 році під час мінометного обстрілу біля Авдіївки.
Про це 21 серпня повідомила Житомирська міська рада.
Житомир попрощався із Воїном-Захисником
Янушевський Сергій Юрійович (31.01.1969 — 14.08.2026 рр.)
Сергій Юрійович народився 31 січня 1969 року в селі Горбулів Черняхівської селищної територіальної громади Житомирського району. У 1986 році закінчив Горбулівську середню загальноосвітню школу, а в 1987 році був призваний на строкову військову службу.
Після служби здобув професійну освіту у СПТУ № 8 міста Житомира. У 1990 році розпочав трудову діяльність на підприємстві «Хімволокно», з яким пов’язав понад три десятиліття свого життя.
Сергій Юрійович пройшов разом із підприємством усі етапи його розвитку – від державного підприємства до українсько-німецького спільного підприємства «Житомир-Полісакс», а згодом – до ТОВ «ФПС Флексіблс Україна». Працював апаратником формування хімічного волокна.
За сумлінну та відповідальну працю неодноразово отримував грамоти, подяки та відзнаки від керівництва підприємства, був занесений на Дошку пошани як найкращий працівник кварталу. Мав посвідчення ветерана праці.
Сергій Юрійович був Людиною працьовитою, відповідальною, спокійною та відданою своїй справі, на нього завжди можна було покластися, дороучити будь-яку справу.
Найбільшою цінністю та сенсом його життя була сім’я. Саме на підприємстві він зустрів свою кохану дружину. Разом вони працювали, долали життєві труднощі, будували свій дім і виховували сина. 35 років подружнього життя вони пройшли пліч-о-пліч.
Для дружини Сергій був люблячим і турботливим чоловіком, для сина – надійним батьком, прикладом доброти, стриманості та людяності. Він був ввічливим, виваженим, добрим і щирим.
У вільний час Сергій Юрійович любив спорт, особливо футбол. Та найбільшим його захопленням була риболовля, яка дарувала йому можливість відпочити душею та побути на природі.
6 січня 2023 року Сергій Юрійович став до лав захисників України у складі 31-ї окремої механізованої бригади.
Він гідно виконував свій військовий обов’язок, брав участь у бойових діях, захищаючи Україну від російської агресії.
Сергій Юрійович мав статус учасника бойових дій, був нагороджений медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій», а також почесним нагрудним знаком командувача військ оперативного призначення «Північ» Сухопутних військ ЗСУ – медаллю «За сумлінну службу».
Він не шукав слави чи нагород. Він просто чесно виконував свій військовий обов’язок – захищав свою землю, свою родину, своїх побратимів і Україну.
14 серпня 2026 року його серце зупинилося. Отримані під час захисту України поранення виявилися несумісними з життям. Смерть вирвала захисника із життя його родини, друзів, колег і бойових побратимів.
На щиті повернувся Герой
Радецький Максим Петрович (12.01.1981 — 25.01.2025 рр.)
Максим народився 12 січня 1981 року. Дитинство та юність провів у Житомирі. Навчався у міській загальноосвітній школі №33 (нині – ліцей №33).
У 1996 році вступив до професійно-технічного училища №6 міста Житомира, яке успішно закінчив у 1999 році. За результатами навчання отримав повну загальну середню освіту та кваліфікацію машиніста крана (кранівника) з управління баштовими самохідними кранами 4-го розряду.
Після навчання Максим проходив строкову військову службу, зарекомендувавши себе з виключно позитивного боку – відповідальним, дисциплінованим та надійним товаришем. Повернувшись до цивільного життя, розпочав працювати у сфері торгівлі.
Максим був людиною, для якої родина завжди мала особливе значення. Він дуже турбувався про свою маму, був люблячим і дбайливим сином. Для сестри був хорошим і надійним братом, а для племінниці – добрим та ніжним дядьком.
Рідні завжди могли розраховувати на його підтримку.
Особливе місце в житті Максима займало захоплення рідкісними та незвичайними речами. Його цікавили старовинні книги, монети та інші предмети, які мали свою історію. Він умів помічати те, що для інших могло залишатися непомітним.
Також Максим любив риболовлю. Це захоплення дарувало йому можливість побути на природі, відпочити від щоденних турбот та насолодитися тишею і спокоєм.
У вересні 2024 року Максим став на захист України. Він самовіддано захищав територіальну цілісність і незалежність нашої держави, мужньо виконуючи поставлені завдання.
25 січня 2025 року Максим Петрович Радецький героїчно загинув унаслідок мінометного обстрілу противника поблизу населеного пункту Андріївка на Донеччині.
Лише через рік і сім місяців Герой на щиті повернувся до рідного Житомира.
Фото з сайту UALosses
Нагадаємо, 19 серпня в останню путь у Житомирі провели 48-річного воїна Пишненко Віталія, який помер 7 серпня під час бойового чергування.
Як повідомляв Житомир.info, 13 серпня 2026 року у Житомирі попрощалися з 38-річним воїном Романом Бондарчуком, який вважався безвісти зниклим і загинув у лютому 2025 року під час боїв, та з 42-річним сержантом Андрієм Крещуком, який загинув у серпні 2026 року на Донеччині.
