В останню путь у Житомирі провели двох захисників – 53-річного Віктора Ящука та 29-річного Богдана Раковського. Віктор з жовтня 2025 року служив механіком-кулеметником. Богдан став на захист України у квітні 2026 року на посаді стрільця-помічника гранатометника.
Про це 12 жовтня повідомила Житомирська міська рада.
Житомир попрощався із воїном-захисником…
Ящук Віктор Олександрович (19.01.1973 – 05.10.2026 рр.)
Віктор Олександрович народився 19 січня 1973 року у м Житомирі. Навчався у загальноосвітній школі № 30, нині – ліцеї № 30 міста Житомира. Після закінчення вступив до технічного училища заводу верстатів-автоматів, де здобув професію слюсаря-електрика.
Ще зі шкільних років Віктор мав хист до кравецької справи. Він відвідував гурток крою та шиття в Будинку офіцерів Житомирського гарнізону, а згодом деякий час працював закрійником в ательє. У подальшому трудився на різних підприємствах Житомира, виконував різну роботу, здобував досвід і заслужив повагу колег.
Згодом Віктор Олександрович започаткував власну справу з покрівельних робіт. Уміння, набуті ще під час роботи закрійником, стали йому у нагоді: він умів надзвичайно точно вимірювати й різати метал, працював ретельно, уважно до кожної деталі. Для нього було важливим виконувати свою роботу якісно і на совість.
Віктор Олександрович був люблячим і турботливим батьком, дуже любив свого сина, постійно приділяв йому увагу, цікавився його життям і брав активну участь у його вихованні. Син був для нього особливою радістю та важливою частиною життя. Віктор цінував прості життєві радощі, любив природу, а одним із його захоплень було збирання та консервування грибів.
У жовтні 2025 року Віктор Олександрович долучився до лав Збройних Сил України, ставши на захист Батьківщини від російських окупантів. Обіймав посаду механіка-кулеметника відділення зв’язку батальйону опорних мереж зв’язку.
5 жовтня 2026 року смерть вирвала Віктора Олександровича з лав Захисників України, обірвавши його життєвий шлях і залишивши невимовний біль у серцях рідних та близьких...
У скорботі мама, син, рідні та близькі, друзі й бойові побратими...
На щиті повернувся Герой…
Раковський Богдан Анатолійович (30.06.1997 – 24.08.2026 рр.)
Фото з Facebook
Богдан народився 30 червня 1997 року у м. Житомирі. Тут минули його дитинство та юність, тут він навчався, зростав, знаходив друзів і робив перші кроки до самостійного життя.
Початкову освіту Богдан здобув у загальноосвітній школі № 27 (нині — ліцей № 27), а з п’ятого до дев’ятого класу навчався у загальноосвітній школі № 15 (нині – ліцей № 15).
Після закінчення школи опанував професію газоелектрозварювальника у Житомирському професійному політехнічному ліцеї (нині — Професійний політехнічний коледж міста Житомира). Працював на різних підприємствах рідного міста. Був людиною, яка вміла цінувати прості життєві речі.
Ще зі шкільних років Богдан захоплювався спортом, відвідував секцію боксу, любив футбол. Мав багато друзів, умів знаходити спільну мову з людьми. Особливе місце в його житті посідали рідні — брат і сестра, з якими він був близьким, і найдорожча матуся, яку любив, поважав і про яку турбувався.
Богдан мав добре серце. Любив тварин і турботливо ставився до всіх наших менших друзів. Мріяв про власну сім’ю, затишний дім,звичайне мирне життя, у якому є місце для любові, родинного тепла, щасливих днів і здійснення задумів.
Попереду мало бути життя,наповнене коханням, працею, захопленнями…
Та війна, розв'язана російськими агресорами, розпорядилася інакше...
У квітні 2026 року Богдан долучився до лав Захисників України. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника механізованого відділення.
24 серпня 2026 року, у День Незалежності України, Богдан Анатолійович Раковський загинув у бою за Україну на Донеччині.
У скорботі мама, рідні, близькі, друзі та побратими...
Нагадаємо, у Житомирі 8 жовтня попрощалися із двома військовослужбовцями – 29-річним Максимом Василевським та 38-річним Олександром Кузьмінським. Обидва чоловіки загинули під час виконання бойових завдань на Донеччині.
Як повідомляв Житомир.info, 7 жовтня 2026 року у Житомирі попрощалися з 56-річним військовослужбовцем Віталієм Совою, який став на захист України у вересні 2025 року.
