У Житомирі попрощалися із 45-річним капітаном Юрієм Власюком, який присвятив війську 25 років свого життя, більшість з яких – легендарному 13-му окремому десантно-штурмовому батальйону ім. Героя Україна полковника Тараса Сенюка ДШВ ЗСУ. За роки служби Юрій Власюк брав участь у міжнародних миротворчих місіях в Іраку та Косово, в АТО, зокрема у звільненні Слов’янська, боях за Донецький аеропорт та обороні шахти Бутівка. Під час повномасштабного вторгнення захисник продовжував боронити країну, зокрема на Харківщині, та брав участь у Курській операції.
Про це 15 жовтня повідомила пресслужба Житомирської міської ради.
Житомир попрощався із Героєм-Захисником
Капітан Власюк Юрій Олександрович (29.01.1981 - 11.10.2026 рр.)
Фото з допису у Facebook Житомирського обласного ТЦК та СП від 29 жовтня 2024 року про відзначення Юрія Власюка орденом Данила Галицького з рук Головнокомандувача ЗСУ
Юрій Олександрович народився в селі Дідовичі на Житомирщині. Тут він закінчив місцеву середню школу, опісля вступив до Новочорторийського аграрного технікуму за спеціальністю «Ветеринарна медицина». Здобувши фах фельдшера, він деякий час працював за професією в селі Суховоля. Проте справжнім покликанням його серця став захист Батьківщини — у 2001 році Юрій за власним бажанням вступив на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. Попереду був славетний 25-річний військовий шлях, 22 роки з яких він віддав легендарному 13-му окремому десантно-штурмовому батальйону ім. Героя Україна полковника Тараса Сенюка ДШВ ЗСУ.
Юрій пройшов вагому армійську школу на посадах оператора-механіка, водія-гранатометника, розвідника-кулеметника та навідника-розвідника. Брав участь у міжнародних миротворчих місіях в Іраку та Косово. Постійно розвиваючись, у 2019 році Юрій Олександрович здобув вищу освіту в ДУ «Житомирська політехніка» за спеціальністю «Гірнича справа».
З 2014 року він брав безпосередню участь в АТО, пройшовши з рідним батальйоном найважчі випробування тих років: звільнення Слов'янська, важкі бої за Донецький аеропорт та оборону шахти Бутівка.
Із початком повномасштабного вторгнення досвідчений Воїн продовжував боронити країну на найгарячіших напрямках, зокрема на Херсонщині, та брав участь у Курській операції. Юрій був відданий справі, справжнім професіоналом, вмотивованим, мужнім і відважним. Він пройшов гордий шлях від рядового до капітана.
За мужність та вірність Україні офіцер був відзначений численними державними та відомчими нагородами, серед яких: орден Данила Галицького, відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий Хрест», почесні знаки «Срібний Хрест», «Воєнний Хрест», «Хрест Пошани», медаль «За захист Шахти Бутівка», «Захиснику Вітчизни», нагрудний знак «За зразкову службу», «Знак Пошани» та «За звитягу у військовій службі» ІІІ ступеня і багатьма іншими.
У цивільному житті Юрій Олександрович був люблячим чоловіком і турботливим батьком для свого сина. Він завжди піклувався про матусю та сестру, залишаючись для родини надійною опорою та захистом.
11 жовтня 2026 року смерть вирвала Воїна з лав Захисників.
Вічна пам'ять і слава мужньому Офіцеру-Захиснику!
Нагадаємо, у Житомирі 14 жовтня попрощалися зі старшим солдатом Юрієм Федорцем, який у листопаді 2022 року добровільно став до лав Збройних сил України, свідомо обравши шлях захисника. 4 жовтня 2026 року Юрій помер у шпиталі, де проходив лікування після отриманого поранення. Також цього дня до Житомира на щиті повернувся військовослужбовець Анатолій Живага, який став на до лав Збройних сил України восени 2024 року та загинув 1 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Як повідомляв Житомир.info, 13 жовтня 2026 року у Житомирі попрощалися з молодшим сержантом Сергієм Стельмахом, який у жовтні 2023 року став на захист України, а 24 серпня 2024 року героїчно загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині. Також цього дня попрощалися з солдатом Державної прикордонної служби України Павлом Демком, який навесні 2023 року добровільно долучився до лав захисників України. 30 вересня 2026 року Павло героїчно загинув на Сумщині, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини.
