У Житомирі попрощалися із 43-річним військовослужбовцем Сергієм Янчевським, який став на захист України з перших місяців повномасштабного вторгнення рф, виконував військовий обов’язок у Новомихайлівці, Білогорівці та інших гарячих точках, а з червня минулого року служив у ремонтно-відновлювальному полку.
Про це 26 жовтня повідомила пресслужба Житомирської міської ради.
Житомир попрощався із Воїном-Захисником.
Янчевський Сергій Романович (17.02.1983 — 19.10.2026 рр.)
Фото з Facebook-сторінки 50 окремого ремонтно-відновлювального полку
Сергій народився 17 лютого 1983 року в селі Добропілля на Херсонщині. Він зростав у люблячій родині, де змалечку вчився поважати працю, цінувати рідних і відповідати за тих, хто поруч.
Згодом родина переїхала до села Суховоля на Житомирщині. Тут Сергій навчався до дев’ятого класу, а згодом продовжив здобувати освіту в Усолусівській загальноосвітній школі.
Після закінчення школи вступив до будівельного коледжу Житомирського національного агроекологічного університету, який нині є Відокремленим структурним підрозділом «Фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну» Поліського національного університету. Тут він здобув фах техніка-будівельника, якому присвятив усе своє трудове життя.
Сергій був справжнім майстром своєї справи. Усе, за що брався, виконував сумлінно й бездоганно. Мав золоті руки, умів працювати з різними матеріалами, знаходив рішення у найскладніших ситуаціях. Умів господарювати, працювати на землі, допомагав батькам і ніколи не цурався важкої праці.
Для своїх рідних він був люблячим і турботливим сином, надійним братом для трьох сестер, людиною, на яку завжди можна було покластися.
У 2010 році Сергій створив власну сім’ю, а в 2013-му став батьком прекрасної донечки. Відтоді родина стала для нього найбільшою цінністю, джерелом сили та сенсом життя. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, прагнув огорнути найдорожчих теплом, захистити від усіх негараздів і зробити їхнє життя щасливим.
Удома Сергій усе любив робити власноруч. Ремонтував, майстрував, облаштовував сімейне гніздечко, вкладаючи в нього свою працю та душу. Захоплювався полюванням і риболовлею, цінував прості радощі життя, час, проведений із близькими.
Він мріяв разом із донечкою побувати в Карпатах, подорожувати рідною Україною, відкрити для неї красу світу. Хотів бачити, як вона дорослішає, здійснює свої мрії, радіє життю. Хотів бути поруч, підтримувати її, оберігати і вести за руку в майбутнє.
Та війна жорстоко зламала його мрії...
Із перших місяців повномасштабного вторгнення рф Сергій став на захист України у складі одного з підрозділів Збройних Сил України. Виконував військовий обов’язок у Новомихайлівці, Білогорівці та інших гарячих точках, де щодня доводилося зустрічатися з небезпекою та випробуваннями війни.
Із червня 2025 року за станом здоров’я Сергія перевели для подальшого проходження служби до ремонтно-відновлювального полку.
19 жовтня 2026 року життя Сергія Романовича обірвалося. Смерть вирвала його з лав Захисників України, залишивши невимовний біль у серцях усіх, хто його знав і любив.
У глибокій скорботі дружина, донька, мати, сестри, друзі та бойові побратими.
Вічна шана, вдячність і слава Воїну-Захиснику України.
Нагадаємо, 23 жовтня до Житомира на щиті повернулися двоє захисників – Юрій Сливканич та Андрій Перестюк. Обидва чоловіки цьогоріч стали до лав ЗСУ та служили в інженерних підрозділах.
Як повідомляв Житомир.info, 22 жовтня 2026 року до Житомира на щиті повернувся військовослужбовець Віктор Шайденко. Раніше чоловік служив у 95-й бригаді ДШВ, а після виходу на пенсію став ще й добровольцем – пішов захищати Батьківщину з початку повномасштабного вторгнення рф. Віктор Шайденко був старшим техніком самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону. 8 березня 2022 року росія ракетою зруйнувала його дім у Житомирі.
