Пам’ятник майстру народної творчості, художнику Сергію Танадайчуку відкрили на новому кладовищі. На мітингу — представники міськвиконкому, депутатського корпусу, друзі нашого талановитого земляка та поціновувачі його мистецтва.
Надія Гедзь, бердичівлянка: “Про Сергія Танадайчука можна багато сказати, і тільки - доброго. Це - людина-самородок. Таких людей дуже мало. Чомусь у житті є типовим явище, коли талановиті, добрі і працелюбні люди дуже рано йдуть із життя. Думаю: чому ж це так? Так сталося і з Сергієм Танадайчуком. Він - дуже працьовита і талановита людина, яка працювала день і ніч. Ніколи він не мав ані хвилиночки і завжди говорив: "Немає часу. Дуже багато роботи!"
На пам’ятнику — лаконічний напис: “Від громадськості міста”...
Є у Сергія Танадайчука поетичний рядок:
“Птахи — посередники між людьми і небом”. Таким незвичайним птахом був художник, який дарував людям твори від Бога. Виставку його пам’яті відкрили у музеї історії міста. Вшанувати Сергія Танадайчука зібралися талановиті митці бердичівської землі та інших міст України. Валерій Ковальчук знав художника не один десяток років. Він — автор творчої ідеї пам’ятника художнику.
Валерій Ковальчук, викладач Бердичівської дитячої художньої школи: “Можна було б інший варіант зробити, та була призначена дата відкриття, саме цей пам’ятник можна було швидко зробити. Вибрали підготовчий матеріал. Тижні з три я працював над портретом і закінчив".
За життя Сергія Танадайчука не всі розуміли і визнавали його творчість. Художника приваблювали символіка української міфології, традиції Трипільської культури. Час, проведений у Петриківці, був для митця періодом копіткої праці і пошуку власного творчого шляху. Та він повернувся до Бердичева, аби втілювати образи рідної землі у своїх творах.
Василь Мазур, Бердичівський міський голова: “Сьогодні я хотів би подякувати саме громадськості міста, яка була ініціатором відкриття пам’ятника та сьогоднішньої виставки. Ви знаєте, коли ми говоримо про Сергія, то, безумовно, хотілось би говорити це, коли він був живий. Я хотів би побажати, щоб ми, бердичівляни, цінили людей не лише, коли їх немає. Давайте навчимося шанувати людей, любити людей, віддавати їм шану ще при житті".
Попри життєві поневіряння, Сергій Танадайчук самотужки осягнув не лише декор і колір українського народного мистецтва. Він пізнав його філософську тайну, став знавцем його прадавнього коріння. Глибоко символічні, яскраві, контрастні за кольором, чисті та добрі, як сама душа художника, його декоративні композиції “Трипілля”, “Світове дерево”, “Коляда” та “Сонце”. Оголеним нервом, етномисленням та внутрішнім дзвоном України називали самобутнього митця присутні на виставці.
Анатолій Шевчук, фундатор Центру мистецтвознавчих та етнографічних досліджень Житомирського Полісся: “Такі, як Танадайчук, якщо зачаті ще в утробі матері, то вже треба дякувати Богу за те, що Всевишній подарував нам такого велетня! Ще будуть говорити й історики нашого мистецтва, що велетні такого типу, як Катерина Білокур, Марія Приймаченко, Олексій Макаренко (Житомир), Сергій Танадайчук (Бердичів), народжуються один раз на 100 років або на 500 років!"
Бердичівському музею Анатолій Шевчук подарував книгу “Українська образотворчість: пошуки істини” із публікаціями про Сергія Танадайчука. Вчительці образотворчого мистецтва Людмилі Самойленко житомирський гість вручив альбом, присвячений художнику Олексію Макаренку.
Про Сергія Танадайчука на виставці говорили з особливою теплотою: художники, письменники та науковці. Перед його сонцедайними творами, кажуть вони, потрібно сповідуватися. У скромній майстерні безмежна фантазія Сергія Танадайчука втілювалася у численні народні розписи та витинанки. Їм художник давав життя на різних матеріалах: полотні, папері та грамплатівках. Майстер багато їздив і спілкувався з митцями із різних міст України.
Федір Панчук, директор Вінницького музею Михайла Коцюбинського: “Він приїздив до нас у "Світлицю" із своєю поліською лірою, розповідав про Дерево Життя народного мистецтва, легенди, міфи українського народу..."
Попри зовнішню серйозність, згадували на виставці знайомі Сергія Танадайчука, він був доброзичливою людиною. Вражали його любов та повага до дітей, якими опікувався у школі- інтернаті, прилучаючи до мистецтва. Чи не тому із таким натхненням художник створював дивовижні іграшки? У своїй діяльності він поєднував іпостасі етнографа, педагога, філософа та письменника. Майстра запрошували до співпраці різні видавці. Світ побачив декілька збірок для дітей з його малюнками. Оригінальний художник започаткував серію мініатюрних видань “Бердичівське мистецтво”. Роботами Сергія Танадайчука ілюстрована книга Сергія Плачинди “Міфи та легенди давньої України”.
Цьогоріч вийшла перша й остання поетична збірка талановитого бердичівлянина, датована 96 роком. Її назва - “Обжинки”. Малюнок і слово взаємодоповнюють одне одного, створюючи своєрідну орнаментальну в’язь:
“У солов’я пісня така:
“Живи, не вмирай,
Живи, не вмирай...”
Автор: Вікторія Кучерява
