— Немає у нас єдності. Кожен тягне у свій бік — немов лебідь, рак і щука.
Не розумію, навіщо було треба оці «тряпки» нести, — обурено вказує житомирянин Аркадій Степанович на біло-червоні, помаранчеві та рожеві прапори трьох політичних партій. Чоловік, як і багато інших городян, прийшов суботнім ранком 23 серпня на майдан Корольова вшанувати національний прапор. Жовто-блакитне полотнище урочисто підняли на високій щоглі, яку встановили напередодні біля пам’ятника творцеві космічних кораблів, пише газета «Новости по-житомирски».
Згодом житомиряни, солдати роти почесної варти, військовий оркестр, чиновники області та міста рушили покладати квіти до пам’ятників державним діячам. Першими букети та кошики лягли до підніжжя меморіальної дошки В’ячеславу Чорноволу. Далі вшанували Івана Франка та Тараса Шевченка, не забули і про жертв голодомору та загиблих у війні. Біля пам’ятника Кобзарю декілька 16-річних житомирян, що народилися 24 серпня, із рук губернатора Юрія Забели одержали паспорти.
Представники трьох політичних сил використали національне свято, щоб нагадати про себе людям. “Нашоукраїнці”, бютівці та соціалісти йшли у колоні покладати квіти зі своєю символікою і прапорами. Прихильники політпартій переконані, що їхня символіка у цей день доречна.
— Ми несемо прапори, щоб люди бачили, що буде краще. Ви на інших подивіться — он скільки прапорів соціалістів, і «юлькіни» теж є, — каже літня жінка у вишиванці та штучному вінку на голові, яка тримає помаранчевий прапор.
— Таким чином ми виявляємо свою позицію, що підтримуємо це свято, — висловлює думку інша пенсіонерка, що несе рожеве полотнище.
Прибічник “Нашої України”, екс-студентський мер Віталій Кирилюк про політичні прапори говорить просто: «Це політика...» Хоча сам він принципово приніс із дому власний державний прапор. Також у його руках букет із жовтих і синіх квітів. Бютівці пояснюють наявність партійної символіки відсутністю достатньої кількості синьо-жовтих полотен...
— На жаль, нині так заведено, що політичні сили хочуть всюди бути присутніми, показати, що вони є. Це свято національного прапору, і політичні полотнища тут зовсім недоречні. Зі своєю символікою прийшли тільки три політичні сили. Для інших же свято національного прапору — це свято жовто-блакитних кольорів. Хоча заборонити комусь виходити зі своїм прапором не можна, таке у нас законодавство, — знизує плечима губернатор Житомирщини Юрій Забела.
Очільник області радить брати приклад по шануванню національного прапору в інших держав. Майже на кожному другому американському подвір’ї є смугасто-зіркове полотнище. При похованні військовослужбовців, державних діячів труну накривають національним прапором. Хоча пан Забела переконаний, що наслідувати традиції треба із розумом.
На щастя, на житомирян партсимволіка уже не діє. «Мені взагалі до лампочки, хто що несе у руках. Усе одно краще не буде, поки сам собі не зробиш!» — переконаний Андрій Диба. «Сьогодні у нас демократія — що хочуть, те і роблять», — каже Петро Савіцький.
Можливість попіаритися під час святкування Дня державного прапору використали не лише основні політичні гравці. Приклад «дорослих» наслідує молодь. Представники об’єднання «Молода сила» також були одягнені у «фірмові» футболки та несли прапори. Усе було зроблено для піару — і гучні слова-обіцянки, і фотосесія для звіту... У колоні “молодосилівців” були представники різних молодіжних субкультур — у рваних джинсах, із нестандартними зачісками. Керівник групи намагався витурити з рядів одного хлопця-«неформала» із пірсінгом і довгим волоссям, який псував «картинку».
Отож прикро: свято, що мало би об’єднати націю, за допомогою «тряпок» перетворили на політичний фарс.
Андрій ПАПЕРНИЙ
