Увімкни уяву, читачу. І уяви полум’я, що горить… донизу. Або охоплює дрова не зісподу, а як покладена горизонтально свічка. Або піч на воді. Фантастика? Схоже, житомирському винахіднику Леоніду Файдюку вдалося скасувати закони фізики і вивести свої, що виходять за межі традиційної уяви
Багато років Леонід Файдюк очолював у Житомирі фірму, яка й досі займається виготовленням спроектованого раціоналізатором обладнання. Його сучасні утилізаторні печі (СУП), ККД яких становить 196% (дані Київського випробувального сертифікаційного центру опалювального обладнання), з успіхом працюють у Дніпропетровську. І практично без кіптяви, хоча вологість дров, що горять «під ковпаком», може сягати 100 відсотків. Минуло 5 років – а учені досі не можуть пояснити, як «мокре» горіння може давати такий колосальний ефект. На жаль, саме енергозбереження цікавить потенційних покупців у першу чергу, хоча основна направленість Файдюкових креслень – екологічна, пише газета "Новости по-житомирски".
Аби обмізковувати наступні проекти, Леонід Файдюк передав «кермо» фірми молодому послідовнику і повністю заглибився у винаходи. До речі, пан Леонід не любить, коли його називають винахідником, вважаючи, що кожна людина робить те, що може зробити краще від інших. Тепер житомирянин зайнявся іще більш фантастичними речами. Наприклад, навесні цього року, перебуваючи на дачі під Житомиром, вигадав піч, де звичайні дрова, навіть друзки, горять удвічі-утричі довше, аніж зазвичай. Друзі не вірили, закладались. Файдюк довів: таки горять, вогонь блокує надходження кисню усередину. А «кочегар» ще й насолоджується видовищем гри полум’я. «Обожнюю дивитися на вогонь і думати», - зізнається винахідник. А обмізковувати є що. Як за прикладом цього горіння, який Леонід називає покроковим, робити каміни? Як на практиці виготовити давно змодельовану «крижану піч», що працює… на воді? Скажете, вода не горить? Він стверджує протилежне: «Вода – це кисень, а кисень горить сам по собі. Я бачу, як вода може давати вогонь. Бачу, а пояснити не можу. Тільки треба відповідні умови».
До води у розробника особливе ставлення: «Вона вічна і досконала. А наші витвори і досягнення – дитячі забавки». «Дитячі забавки» Файдюка – це розробки сміттєперероблювальних заводів, безфільтрових пилососів і навіть…літаючих тарілок та вічних двигунів. Схеми і креслення готові. На відміну від сучасних технологій, яким ще не «під силу» виготовити необхідні деталі. «Я не хочу ображати людей тим, що «вони ще не дійшли», - говорить Леонід. – Бо вважаю, що людина – найдосконаліше творіння Творця. Відповідь на питання «Чому вони не розуміють?» я знайшов у Біблії: «Є час розкидати каміння і час збирати каміння». Треба займатися тим, що треба людям зараз, на даному етапі. І я цим займаюся».
Крім Біблії, Файдюк із захопленням «проковтнув» книги серії «Звенящие кедры России». Вони допомогли йому зрозуміти незрозуміле і пояснити непояснюване. «Ці книги - мій найбільший винахід», - говорить він.
Народився і виріс Леонід на Червоноармійщині. Закінчив 10 класів, але бути мельником, як батько і дід, не захотів. Поринув у техніку. Крутив гайки, лагодив колеса, вигадував пристосування. Був учнем на заводі верстатів-автоматів у Житомирі, помічником токаря. Перший винахід – тримач для токарного верстата. Має двох доньок і онуку. Любить відриватися від міської метушні на власній дачі, мріє про Родове Помістя… Пишучи це, передбачаю реакцію житомирського винахідника: «Ви таки про мене написали! А я просив - про фірму, про колектив…». Бо гордість і пихатість Файдюкові чужі. У нього немає кращих, для нього кожна людина унікальна. І досі у фірмі підтримується започаткована Леонідом традиція: по пачці морозива в день - кожному працівникові. Для настрою.
На запитання «Вам подобається ваша робота?» винахідник відповідає: «Я несу свій хрест».
Анна Дмитрієва
