Суспільство

В Житомире живет уникальная женщина. О ее творческих экспериментах

24 грудня 2008, 08:50
Ім’я талановитої житомирянки Людмили Крикливець відоме не лише житомирянам, але й мешканцям найвіддаленіших куточків нашого Поліського краю.
Людмила Сергіївна вже понад двадцять років очолює ревматологічне відділення обласної клінічної лікарні імені О. Гербачевського, тому багато мешканців Житомирщини завдячують цій жінці поновленим здоров’ям. Людмила Крикливець є депутатом Корольовської районної ради. При такій шаленій зайнятості у неї вистачає творчого запалу і натхнення на письменницьку роботу. Пані Людмила – авторка численних поетичних збірок та прозових творів. Нещодавно у видавництві “Полісся” вийшов її роман під назвою “Я кохаю тебе, дівчинко...”, а днями відбулася прем’єра своєрідної п’єси “Я родом з дитинства”.     Сценарієм зацікавився провідний актор і режисер обласного театру Петро Авраменко, який вже три роки співпрацює з поетесою. У авторській співдружності народився задум творчого вечора-спектаклю, присвяченого ювілею авторки. До речі, Людмила Крикливець дебютовала в ньому перед друзями і колегами в якості актриси, пише газета "Новости по-житомирски". 
Мабуть, унікальність цього творчого задуму в тому, що театральне дійство відрізнялося від традиційних постановок. Хоча в запрошеннях і було зазначено, що відбуватиметься п’єса, однак, в якому саме жанрі насправді проходило дійство, сказати важко. Принаймні сам режисер-постановник Петро Авраменко вагається, до якого жанру це можна віднести, тому що тут були і вірші, і проза, і чудове музичне забарвлення (сценічні етюди, уривки з творів). 
- Єдине можу сказати, що все було витримано в одному жанрі й стилі, однак в якому - треба просто подумати. Авторка своєю драматургією дала досить цікавий хід. Вийшов нестандартний трішечки вечір, невеличкий театральний експеримент, бо фактично все відбувалося на імпровізації. Однак ми поставили перед собою задачу - максимально використати її тексти та вірші, жодного слова не взято з будь-якого іншого твору, - зазначив режисер.
За словами Петра Авраменка, йому було цікаво працювати, тому що це був новий підхід у роботі його як режисера з тими акторами, з якими він вже давно співпрацює. У спектаклі, який цілком можна назвати п’єсою-спогадом, взяли участь провідні актори театру Дмитро та Ольга Зіневичі, Микола Варфоломеєв і його маленька донька Настя, яка упевнено виконує серйозні ролі. Також виступив у ролі і сам режисер. Кожен з акторів грав по декілька персонажів. Це було цікаво і професійно зроблено, бо кожен наступний герой, який з’являвся на сцені, не був схожий ані характером, ані пластичним виконанням на попереднього. У цьому, власне, і виявилась професійність акторів.
У спектаклі використано мінімум декорації, основна деталь якої - білий птах. Це птах щастя, свободи, польоту авторської думки, зрештою - втілення непокірного духу авторки. На думку Петра Авраменка, символ птаха добре прочитався в тому плані, що тут кожен побачив своє.
- Ми прагнули, щоб глядач, який сидів у залі, відчув асоціативні моменти свого дитинства. Ми намагалися це зробити, і я думаю, що нам це вдалося, - зауважив Петро Авраменко.
У всякому разі, один із глядачів після спектаклю сказав:
- Я відчуваю себе дитиною, яка отримала іграшку, про яку довго мріяла...
Кажуть, подібного роду спектаклі вже давно ідуть по світу, однак для Житомира це був творчий експеримент. Петро Авраменко, який вчиться на режисерському відділі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені  І.К.Карпенка-Карого, людина надзвичайно творча. Він хоче запропонувати області ще один проект, у рамках якого буде проведено літературний конкурс на п’єсу для постановки в театрі. Серед запропонованих творів можуть бути новели-мініатюри на будь-яку тему, абсолютно не пов’язані сюжетною канвою. Єдина умова, щоб події розгорталися в нашому рідному Житомирі.
Наталія Міжигурська
Житомир.info
Матеріали по темі