З 1925 року, коли до Житомира були приєднані поміщицькі, монастирські та інші хутори і місто стало окружним центром, було запроваджено нове районування Житомира – Сінно-Павликівський, Путятинський, Мальованський. Проте це були чисто територіальні утворення. Тому вже на початку 30-х років поділ Житомира на адмінрайони було скасовано.
В той період у Житомирі значно розвинулась промисловість на базі покладів корисних копалин. За випуском продукції деревообробних підприємств Житомир вже у 1935 році посів друге місце на Україні. У місті розвивалася і харчова промисловість: працювали пивзавод, хлібзавод, млини, кондитерська й макаронна фабрики, будувалися маслозавод, плодо і м′ясокомбінати. Споруджувалися підприємства легкої промисловості.
У післявоєнні роки розпочалося відродження міста.
Сьогодні Корольовський район – один з найбільших промислових в області, який займає площу 31 тис. кв. м. з населенням 117,6 тис. чол. В районі розташовано більше двох тисяч суб′єктів підприємництва, установ і організацій.
За 35 років існування на території району, поряд з немолодими підприємствами, такими як фабрика музичних інструментів, овчино-кожушаний завод, тарний комбінат, повстяно-валяльна фабрика, м’ясокомбінат виросли справжні індустріальні велетні, які значно збагатили промисловий потенціал Житомирщини.
