Ясна Поляна, село в Червоноармійському районі, десь в сорока кілометрах від Житомира. Сюди в минулу суботу, 24 січня, приїхало багато журналістів.
Повертався з Ясної Поляни в обласний центр в маршрутці. Поруч зі мною сидів вчитель. Почали спілкуватися. Я сказав йому, що побував на відкритті євро їдальні в місцевій гімназії. Там навчається більше ста дітей. Отримав чимало інформації, якої було достатньо, щоб написати матеріал. Але ж відчував, що чогось не розумію: не вистачає якоїсь важливої логіко - змістовної ланки. І тому загальна картина про Ясну Поляну чомусь не складалась. Виникали питання – декілька років тому гімназисти писали твір на тему – яким ти бачиш своє село. Написали. Мрії дітей, в якому середовищі вони хочуть жити, були озвучені. Але ж такі твори пишуть в тисячах сіл і міст. І написавши їх, діти забувають про те, що написали. А ось в Ясній Поляні – не забули. Більше того – учні вирішили реалізувати, втілити в життя, написане. Але ж для цього потрібні кошти. І тому був створений шкільний фонд, куди кожен учень вносив якусь суму – до п’яти гривень. Проводились ярмарки, зароблялись гроші. Діти написали офіційні листи звернень до керівників підприємств, підприємців, щоб підтримали їх ініціативу. І дорослі - просто не могли не підтримати дітей.
Але ж, погодьтесь, вчителів, могла б дратувати ця, несанкціонована, ініціатива знизу, яка не дає їм спокійно жити. І вони могли б її тим чи іншим чином нівелювали, прикрити. Ні - вчителі написали заяви, щоб один відсоток від їх зарплатні кожен місяць перераховувався в створений фонд. До поповнення скарбниці підключились родини дітей. Значну допомогу надав і надає районний відділ освіти.
...Вчитель гімназії, подивився на мене і сказав, що в Ясній Поляні працює два роки. І в нього, як і у мене, теж щось не „складається”. Наприклад, це село, його люди, дуже вирізняються серед інших населених пунктів області, де він працював. Кожен будиночок чепурненький, парканчик і навкруги – чистота і порядок. Складається враження, що люди змагаються з сусідами за кращий вигляд будинку, обійстя. І цим дуже не схожі з громадами інших сіл області. Вчитель гімназії підкреслив, що за два роки не побачив на вулиці п’яну людину, не почув серед учнів жодного нецензурного слова. В цій громаді якийсь свій і дуже позитивний характер. „Але завдячуючи чому?”, - запитав я у нього. І не отримав відповіді. Дійсно, а що цьому сприяло і сприяє?
На відкритті їдальні директор гімназії Володимир Кузьменко сказав, що окрім їдальні, зроблено немало інших гарних справ. Серед них реалізація дитячих проектів - відкриття на території гімназії меморіального комплексу загиблим у війні односельчанам, автобусної зупинки, якою користуються не лише учні та вчителі, але і всі жителі села. Придбання всього необхідного для спортивного залу. Молодші класи поповнили дитячий садок іграшками. Учні пройшли всі кабінети влади, задіяли підприємства і вирішили проблему сміттєзвалища. Реконструкція їдальні – це теж дитячий проект. Директор наголосив, що гімназія не змогла б реалізувати дитячі проекти якби не допомога друзів. А це, перш за все – батьки учнів, підтримка районного відділу освіти і спонсорів.
І ось урочистий момент, червону стрічку перерізає один із спонсорів, засновник громадського руху „Українська платформа” народний депутат України Павло Жебрівський.
- Я запросив сюди журналістів для того, щоб ви розповіли, які цікаві справи роблять в цій гімназії, - сказав Павло Іванович. – Тут не чекали, що хтось прийде і для них щось зробить. На базі цієї гімназії буде проведено семінар. Цей прекрасний досвід творчої ініціативи дітей, які змінюють себе і своє оточення, буде розповсюджуватись по всій області.
Після відкриття їдальні відбувся концерт учнів гімназії.
Володимир Башинський, «Новости по-житомирски»
