Україна визнає законною практику сурогатного материнства. Винятково ліберальна в цьому питанні країна своїм законодавством відкриває шлях для справжнього ринку запліднення, доступного іноземцям.
Вона тримається дуже прямо, спокійно. У великих блакитних очах світиться рішучість. 33-річна Олеся, мешканка Києва, розмістила в Інтернеті оголошення, пропонуючи «здати в оренду» своє черево. Вона живе на Троєщині – далекому від центру районі, до якого нелегко дістатися. На вході до супермаркету – а це єдине пожвавлене місце на цій похмурій з широкими проспектами околиці міста – вона розповідає, чому врешті зважилась зголоситися на таку «роботу». «Не буду брехати, я хочу перш за все допомогти собі. Я вважаю це єдиним способом покращити своє життя».
Олеся одружена і має двох дітей 15-ти і 5-ти років. Вона щойно втратила роботу секретарки в іноземній компанії. Живе з чоловікам і синами у своїх батьків, не маючи коштів, щоб придбати власне помешкання. Тому пропонує виносити дитину іншої жінки. І вона сподівається, що винагорода, яка має складати 23 тисячі євро, стане першим внеском, який дозволить їм врешті придбати власну квартиру.
«Я знаю, що морально це буде дуже важко. У будь-якому разі я ставитимуся до цієї дитини як і до своєї також. Але знаю теж, що допоможу своїй родині. І це єдиний спосіб для мене забезпечити своїм дітям дах над головою. Ми знаємо, що навіть якщо з чоловіком будемо невтомно працювати протягом двадцяти наступних років, ніяк інакше цього не досягнемо».
Більше десяти дзвінків на день
Вона розмістила своє оголошення місяць тому і каже, що отримує «більше десяти дзвінків на день з усієї України та Росії». Вона вже готова укласти договір з подружжям українців. Як тільки підпише контракт, вона приблизно на рік відправиться жити в квартиру, яку вони винайматимуть для неї на той період, поки вона виношуватиме дитину, щоб ніхто з її близьких, окрім чоловіка, нічого не знав. «Народження – це завжди таємниця батьків, - каже вона. Вона була б рада пізніше мати можливість підтримувати зв’язок з цією дитиною. – Але тільки якщо батьки погодяться на це, і за правилами, які вони визначать».
У такій угоді в Україні немає нічого незаконного, і в Інтернеті можна знайти десятки подібних оголошень. Дійсно, українське законодавство – одне з найліберальніших в Європі. Воно дозволяє виношувати чужу дитину майже без обмежень. У новому Сімейному кодексі України, прийнятому у 2006 році, «у разі зачаття подружжям дитини в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя», навіть у випадку «перенесення в організм іншої жінки ембріона людини». Усе інше залишається в рамках приватного права.
Майбутні батьки і сурогатна мати повинні укласти контракт у присутності нотаріуса. Потім дитина реєструється в українському відділі записів актів громадянського стану за прізвищем батьків. Сурогатна мати зникає. Вона не має жодного права, зокрема і права відмовитися від угоди. Щодо дитини, то вона, якщо її батьки не захочуть про це розповідати, частіше за все може ніколи й не дізнатися, що її виносила інша жінка.
А що як сурогатна мати помирає?
Що відбувається, коли сурогатна мати помирає при пологах? Якщо батьки розлучаються? Чи коли дитина народжується інвалідом? «Усе це має уточнюватися в контракті», - зазначає київський сімейний адвокат Радмила Гревцова. Законом не регулюється нічого. Можна без проблем стати сурогатною матір’ю, якщо це перша дитина жінки. Не існує жодного обмеження у віці для біологічних батьків. А як бути з гомосексуальними парами? «У принципі вони не можуть бути визнані подружжям в Україні», - розповідає адвокат. Але в ході підготовки статті авторові розповідали, що в Харкові одна з лікарень погодилася б закрити на це очі.
Українські лікарі прикриваються своєю професійною етикою для виправдання цього легального механізму. Вони наголошують на відчаї подружжя, яке не може мати дітей, на тому факті, що рішення звернутися до сурогатної матері – це крайній випадок, і що діти, виношені в такий спосіб, не є біологічними дітьми сурогатних матерів. «Існує багато стереотипів», - розповідає професор Зінченко з клініки «Ісіда», найбільшої акушерсько-гінекологічної клініки в Києві, яка пишається своїм ультрасучасним обладнанням.
«Багато хто вважає, що йдеться про комерцію, - продовжує він. – Насправді ця жінка виношує дитину, яка їй чужа з точки зору генетики. Вона просто дім для дитини. Береться сперма і яйцеклітина подружжя. Формується ембріон в лабораторії та переноситься в матку іншої жінки. Хто сказав, що в нас є право відмовити подружжю у праві мати дитину, якщо існує така медична можливість?».
Дуже багаті і дуже бідні
Українські лікарі мають бажання запропонувати цілу гаму можливих послуг у сфері допоміжних репродуктивних технологій. Саме вони отримали право голосу в укладанні закону, який регулює «сурогатне материнство». Закон не став предметом жодних дебатів всередині країни. А контекст, між іншим, був сприятливим. За 70 років комуністичного режиму, коли вихвалялися переваги науки, здатної створити «нову людину», Україна суттєво віддалилася від християнства.
Країна переживає демографічний занепад. У ній водночас проживають і дуже багаті, спроможні дорого заплатити за здійснення мрії мати дитину, й дуже бідні. Але в українських політиків є багато інших справ, якими вони переймаються. Тобто саме медики нав’язали своє бачення цієї проблеми. Існує також Інститут медицини і праці НАН України, але його директор, професор Юрій Кундієв, не вважає перегляд законодавства необхідним.
Спеціалізованих клінік репродуктивної медицини в Україні налічується близько двадцяти. І вони, здається, процвітають, якщо судити за їхніми тарифами – 2 тис. євро за екстракорпоральне запліднення, 500 євро за штучне запліднення. Професор Федір Дахно, який очолює Інститут репродуктивної медицини у Києві, був першим українським вченим, що зробив можливим появу на світ дитини з пробірки у 1992 році. «Це лікарі-спеціалісти можуть собі дозволити якісь внутрішні гальма, - каже він. – Ми нічого не робимо потай. У будь-якому разі, одного дня все стане явним».
Іноземна клієнтура – джерело юридичних проблем
Виявляється, що з того часу, як сурогатне материнство було узаконено в Україні, не вибухнуло жодного гучного скандалу, а це означає, що процес перебуває поза контролем. Жодного скандалу – звісно, але численні проблеми. Так американка Жанетт Руньон у жовтні 2007 року отримала відмову від свого посольства і не змогла повернутися до Сполучених Штатів з немовлям. Дитина і досі залишається в дитячому будинку в Києві. Уповноважені органи проводять розслідування, щоб з’ясувати, чи не була дитина насправді всиновлена і чи не маскується процедура всиновлення під сурогатне материнство з метою прискорення процесу.
Усі клініки, в яких ми побували, запевняють, що не займаються стосунками між подружжям і сурогатною матір’ю. «Наша робота – медична допомога парам, які хочуть мати дитину, і все», - пояснює Віктор Козін, директор «Ісіди». Він також радить не шукати іноземних клієнтів, які стають джерелом додаткових юридичних проблем. Іноземці найчастіше проходять через посередницькі агентства, які пропонують продукт «все включено»: пошук кандидатки для виношування дитини, налагодження контакту з клінікою, послуги адвоката і нотаріуса, поселення на квартирі, перекладач і навіть екскурсії містом. Це найбільш непрозора ланка ланцюга, і саме тут справа найбільше наближається до комерційної експлуатації.
В Інтернеті ці агентства дійсно гарантують, що займатимуться усім. «Ми вас інформуємо, коли наближається час пологів. Тоді ви маєте приїхати в Україну. Згодом вам знадобиться п’ятнадцять днів, щоб з нашою допомогою владнати всі формальності і повернутися додому з вашою новонародженою дитиною», - пише одне з них. Це виглядає так просто. Якщо всі клопоти належним чином врегульовані, свідоцтво про народження передається батькам українськими органами. Дитина отримує тільки їхнє прізвище, сурогатна матір не згадується. Тоді батьки можуть йти до свого консульства, щоб зареєструвати дитину.
Від 30 до 50 дітей на рік
Але якщо консульство підозрює про існування сурогатної матері, воно може відмовити в реєстрації. Як, наприклад, у випадку з консульством Франції, адже така практика заборонена французьким законодавством. Німецьке консульство також неодноразово відмовлялося зареєструвати немовлят. Але один дипломат побоюється, що німецькі пари, які скористалися послугами сурогатної матері, можуть тепер намагатися потрапити на територію Польщі. Якщо їм це вдасться, проблему вирішено, адже, як тільки вони опиняться в Європейському Союзі, то автоматично отримають реєстрацію.
Скільки пар скористалися в Україні послугами сурогатної матері? Кожна клініка тримає в таємниці свою діяльність. В «Ісіді», де щороку народжується тисяча немовлят, одна-дві дитини з’являються на світ від сурогатної матері. Так само і в клініці «Інтерсоно» у Львові чи в Центрі репродуктивної медицини у Києві.
Таким чином, за оцінками, близько 30-50 дітей в Україні щороку народжуються від сурогатних матерів, причому десять із них – для іноземних пар. Спеціалізовані агентства, не роздумуючи, хваляться, що вже працювали з «німецькими, французькими, ізраїльськими, американськими…» парами.
Продаж яйцеклітин
Ганна – одна з таких жінок, які виносили дитину для іноземного подружжя, у її випадку – для італійців. Вона живе у Львові, на заході України, і розповідає про свій досвід із дивовижною байдужістю. Вона одружена і має двох дітей. Ганна регулярно виступала донором своїх яйцеклітин для міської лікарні, що спеціалізується на репродуктивній медицині. В Україні таке донорство оплачується. Потім клініка запропонувала їй взяти участь у програмі сурогатного материнства. Вона виносила першу дитину для українського подружжя за 8 тис. євро, потім другу для італійців за 10 тис. євро. Вона також отримувала щомісяця 200 євро протягом дев’яти місяців вагітності на харчування і одяг.
Анна готується виносити ще одну дитину, «без сумніву, останню», - каже вона. Ця діяльність стала для неї звичайною «роботою»? «Ні. Коли це робиш, спочатку з’являється відчуття того, що ти надаєш велику послугу родині, яка хоче дитину». Вона пояснює, що сурогатна мати повинна мати «велику емоційну стабільність» і що особисто вона, маючи двох дітей, могла «перенести усю свою любов на них». Дещо в ній залишається незбагненним – таким спокійним голосом вона розповідає про свій досвід, наче стала досвідченою професіоналкою в сурогатному материнстві.
