— Коли я пішов до обласного наркологічного диспансеру, де робили тест на алкоголь, за копією заключення експерта, то мені сказали заплатити 26 гривень благодійного внеску. Не впевнений чи дали би [копію], якщо б не заплатив, — каже директор житомирської фірми із встановлення систем безпеки «X-VID» Віктор Островський.
31 грудня 2008 року хлопець втрапив у дорожньо-транспортну пригоду. На вимогу «даішників» поїхав робити освідчення на наявність алкоголю в організмі. Після свят вирішив на всяк випадок взяти копію заключення лікарів.
У бухгалтерії диспансеру 25-річному юнакові видали квитанцію, а потім від руки наново заповнили дані в бланк, бо на той момент не працював копіювальний апарат.
— Мене здивувало чому саме 26 гривень, а не 25 чи 30. Пояснити мені працівниця відділу кадрів, до якої спрямували за копією, не змогла. Сказала тільки, що, якщо сплачу внесок, то одразу зможу взяти копію акту заключення. Якщо ні — то за законом доведеться чекати десять днів. Як варіант, запропонувала піти до головного лікаря, який за її словами, міг дозволити видати копію вже зараз і без благодійного внеску, — розповідає свою історію 29-річний житомирянин Артем Пархоменко. Чоловік наприкінці червня побував у ДТП і також пішов у наркологічний диспансер по копію акту обстеження.
Житомирянка Любов Гончарук, мати трьох дітей, не любить згадувати своє перебування у пологовому будинку і лікарнях.
— В роддоме надо обязательно принести мыло, порошок, бумажных полотенец и т.п. Когда мы лежали с сыном Никитой в городской детской больнице, то за выписку с меня потребовали 50 грн. «благодійного внеску». Точно так же было в ноябре прошлого года, когда я родила дочь Алесю, — каже пані Гончарук.
В обох випадках 25-річна матір не одержала квитанції. Її лише попросили розписатися у журналі старшої медсестри.
— В прошлом году я лежала в областной больнице в [отделении] гинекологии. Мне тогда сделали операцию. Когда пошла оформлять документы на выписку, то с меня потребовали 50 грн. благотворительного взноса за печать (!) на выписке. В итоге я так ничего и не платила потому, что выписной лист мне оказался не нужен, — говорить багатодітна мати.
Інша житомирянка Тетяна розповідає, що готова платити скільки і куди скажуть заради здоров’я своєї дитини. Особливо у критичних ситуаціях. На початку літа її хлопця госпіталізували до реанімаційного відділення міської дитячої лікарні.
— У моменти, коли життя твоєї дитини під загрозою, ладен на все. Тоді я не думала про гроші: не думала про те, чи не забагато 50 грн. для внеску; не думала про те, що мені мають видати квитанцію про сплату, — пояснює жінка свій тогочасний прояв благодійності.
Вона додає, що у переважній більшості люди, які є пацієнтами медичних закладів області, не обізнані у своїх правах. Цим певним чином і користуються медики.
«А віз і нині там...»
Цікаво, що ситуація щодо «вимагання» благодійних внесків в області за декілька років не змінилася. У листопаді 2005 році двоє учасників інтернет-конференції на офіційному сайті облдержадміністрації поставили запитання щодо внесків тодішньому губернатору області Ірині Синявській. Жінка, яка назвалася «С.Власенко, молода бабуся» поскаржилася на таке: «Забирала доньку з пологового будинку і при виписці медпрацівники запропонували сплатити благодійний внесок. Ми відмовились, адже і так уже платили лікарю за пологи, і медсестрам, і санітаркам, і ліки купляли. Донці натякнули, що не випишуть дитину, поки не заплатимо. Ми вимушені були заплатити». Іще одна жінка, котра підписалася Наталією Савчук, запитувала: «Коли припиняться побори у поліклініках? Сьогодні здавала кров на аналіз і знову — або давайте вату і спирт, або внесок («скільки зможете...»). Переді мною у жінки-пенсіонерки не було дрібних грошей, то їй порадили в яку кімнату підійти, щоб розміняти і таки заплатити цей внесок. Хіба це нормально!?!?». На це пані губернатор порадила «з такими конкретними фактами прошу звертатись по «телефону довіри» управління охорони здоров’я ОДА — 37-23-41».
До всього у регіоні майже вдвічі зросла кількість благодійних внесків. За порівняльною інформацією управління охорони здоров’я облдержадміністрації у 2003 році на одного жителя Житомирщини припадало 3,6 грн. благодійних внесків, а у 2007 році вже було 6,76 грн. Утім, у Міністерстві охорони здоров’я України нашому виданню повідомили, що за останні п’ять років в Україні «тенденції щодо збільшення обсягів надходжень коштів як благодійницьких внесків не спостерігається».
Цілком анонімно
Самі працівники медичної галузі області на тему благодійних внесків говорити відмовляються. Нашому виданню таки вдалося поспілкуватися з декількома. Вони погодилися виключно на умовах повної анонімності.
Розповідають, що збирати благодійні внески їх змушують керівники медичних закладів. Наприклад, в одній із поліклінік в обласному центрі персонал має озвучувати «прохання» сплатити внесок. Для їх обліку ведеться журнал, у якому пацієнт ставить свій підпис. В іншій поліклініці також збирають внески. Однак підхід до цього діла інший — у кабінетах розміщені «ящички-коробочки», на яких написано щось на кшталт «будь ласка зробіть благодійну пожертву».
За словами наших джерел із числа працівників поліклінік, суми зібраних таким чином внесків невеликі. Під час прийому в середньому «набігає» до десяти гривень. За чотири години охочих «пожертвувати» виявляється не більше п’яти осіб.
У деяких медичних закладах працівники розповідають, що «згори» їм доводять план щодо збору благодійних внесків. Якщо медик його не виконає, то залишається без премії. Усі зібрані внески разом із прибутково-касовими ордерами передаються у бухгалтерію. Подальша ж доля цих коштів для медпрацівників є загадкою.
Молода медсестра одного з відділень дитячої лікарні області каже нашому виданню, що вони просять батьків своїх пацієнтів сплатити у касі закладу благодійний внесок від 20 до 30 гривень. Дівчина запевняє, що ні в якому разі гірше до дитини не ставляться, якщо люди не мають змоги зробити внесок. Подекуди батьків просять придбати санітарно-гігієнічні засоби або товари побутової хімії.
«Із бомжів не беремо»
Мені також довелося особисто стикнутися із благодійними внесками. Минулого року оформлював листок непрацездатності у поліклініці лікарів загальної практики, що на житомирському проспекті Миру. Медсестра разом із направленням на аналізи написала на папірці прізвище лікаря-терапевта й попросила заплатити благодійні внески у кабінеті на другому поверсі. Тоді вирішив не робити ані внесків, ані аналізів.
Це довелося зробити у червні цього року у рентген-кабінеті житомирської міської лікарні №2. Із працівницею, яка не захотіла назвати себе, у нас відбувся такий діалог:
— Давайте 10 грн.
— За що?
— За плівку. Якщо хочете, то можете самі зараз іти в аптеку й там купити.
Я передав їй «десятку» і попросив дати квитанцію. Жінка заповнила бланк. Наша розмова продовжилася під час підготовки до рентгену.
— Нам видають [плівку], щоб ми продавали. Це не моя примха, — жінка вказує як сісти й накладає захисний фартух зі свинцю. — Із бомжів не беремо. Їм хоч мільйон кажи — вони все одно не заплатять. То їм робимо безкоштовно. А якщо нормальні люди приходять, то з них беремо гроші.
Вимагайте квитанцію
Як сказав нашому виданню заступник міністра охорони здоров’я України Ігор Яковенко, «після надходження благодійного внеску «в формі грошових коштів або матеріальних цінностей набувач (медичний заклад. — Прим. авт.) вносить зміни до спеціального фонду кошторису за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ». Тобто внески мають акумулюватися на спеціальному рахунку.
Як роз’яснює бухгалтерам і економістам бюджетних організацій редактор журналу «Баланс-Бюджет» (№45 (150) від 24 грудня 2007 р.) Надія Циганова, благодійна допомога може надходити через касу медзакладу. Готівка має прийматися від громадян на підставі прибуткового касового ордера, який підписує головний бухгалтер, або особа, уповноважена керівником закладу. На підтвердження приймання готівки людині видають квитанцію, що є відривною частиною ордеру, і яка також підписана головним бухгалтером і засвідчена печаткою або штампом.
До слова, допомогу лікарняному закладу можна надати через реєстраційний рахунок, через каси банків та через лікарняну касу.
Контролюють використання коштів у державних медичних закладах працівники Контрольно-ревізійного управління.
— Контрольно-ревізійне управління перевіряє повноту оприбуткування внесків та їх використання відповідно до заяв благодійників (тобто за цільовим призначенням). Фактів нецільового використання ми не виявили, — каже начальник відділу контролю у сфері соціального захисту населення Контрольно-ревізійного управління у Житомирській області Людмила Білошицька.
Таким чином, благодійник має вимагати квитанції, щоб упевнитися, що гроші належним чином оприбутковані й у разі потреби їх використання перевірять працівники КРУ.
Багатьом жителям області не подобається, що у лікарнях чи поліклініках доводиться робити внески. Утім, невдоволеність проявляється тільки у словах — до оскаржень справа не доходить. Як повідомили нашому виданню у прокуратурі Житомирської області, звернень громадян щодо неправомірних дій працівників медичних закладів стосовно питання благодійних внесків цьогоріч не було.
— Чи були вони у 2008 році сказати не можу, бо ми не ведемо детальної статистики. Минулоріч по галузі охорони здоров’я наші працівники розглянули 49 звернень громадян. Лише у семи випадках факти підтвердилися і вимоги скаржників були задоволені. До речі, у 2007 році скарг щодо порушень у медичній сфері було тільки 36, — наводить статистику Тетяна Гоша прес-секретар прокуратури області.
Хоч і член, але внесок зроби
— [...] За рахунок цих [благодійних] внесків вони [медичні заклади] виживають; але вони не повинні цим займатися. Держава має чітко встановити рамки і визначити перелік платних і безплатних послуг, — каже лікар-терапевт із 28-річним досвідом роботи Володимир Мишківський.
Чоловік свого часу опікувався охороною здоров’я Бердичівського району. Нині він є виконавчим директором благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Вона існує цілком на добровільних внесках своїх членів. Ця організація є певним зародком страхової медицини, система якої працює у багатьох країнах світу і яка може зарадити викоріненню явища «благодійні внески» у медичній сфері України. Адже лікарняна каса забезпечує лікувальні заклади усім необхідним для лікування своїх членів. Однак, наразі це не гарантує «звільнення» від благодійного внеску.
— Із наших членів подекуди вимагають сплатити благодійні внески. Хоча в угоді із медичним закладом у нас записано, що цього не повинні робити. Бо ми доставляємо все необхідне для лікування людини. Але були випадки, коли у медичних закладах просили зробити внесок, мотивуючи тим, що це потрібне, наприклад, на ремонт апаратури. Тоді нашим членам ми роз’яснюємо, що вони можуть заплатити, якщо схочуть. І треба вимагати квитанцію, щоб бути впевненим, що гроші підуть на добру справу. Також кажемо, що їм не можуть відмовити у наданні послуг, у разі відмови зробити внесок, — каже пан Мишківський.
До речі, членами лікарняної каси (станом на 1.03.2009) є 191.045 жителів області. У минулому році допомога лікарняною касою надавалася у 267.000 випадків. Медичні заклади області одержали ліків, розхідних матеріалів тощо більше ніж на 14 млн грн.
Колегу щодо реорганізації медицини в країні підтримує керівник житомирської приватної клініки.
— Треба міняти систему охорони здоров’я. Вона не може бути безкоштовною в умовах недофінансування. Має бути визначений перелік безоплатних послуг — невідкладна допомога, допомога дітям тощо. І мають бути чітко вирахувана ціна за платні послуги. При чому це мають бути не захмарні суми — 20-30-40 грн., — упевнений Віктор Борщівський головний лікар приватної клініки Medibor.
На сайті цієї медичної установи кожен може ознайомитися із прейскурантом. Наприклад, за дослідження сперми візьмуть 65 грн., а первинна консультація лікаря-спеціаліста коштує 85 грн.
— У цій клініці я чітко знаю скільки і за що плачу. У разі потреби можна спитати за якість послуг. А що можна пред’явити лікарю (у державному закладі. — Прим. авт.), якому даєш хабара? — ставить риторичне питання депутат Богунської районної ради м. Житомира Руслан Годований.
У лікуванні не відмовлять
Будь-якої проблеми у зборі благодійних внесків не вбачає начальник управління охорони здоров’я Житомирської міської ради Микола Суслик. Він каже, що благодійні внески є і в усіх країнах колишнього СРСР.
— В Україні те, що задекларовано у Конституції (стосовно безкоштовності медицини. — Прим. авт.) не підтверджується фінансуванням. Не запроваджена страхова медицина. У цьому році зі 100 млн бюджетних гривень виділених на медичну галузь 93% піде на зарплату, сплату за енергоносії тощо, — говорить пан Суслик.
Чоловік твердить, що його відомство контролює скільки внесків збирається до спецфонду і як вони використовуються. Додає, що благодійна допомога надходить не лише готівкою, а й виконаними роботами чи матеріалами.
— За рахунок благодійних внесків необхідним забезпечуються абсолютно всі лабораторії, робляться вкрай необхідні поточні ремонти, закуповуються ліки для асоціальних хворих, медикаменти для «швидкої», наркотичні засоби, наркоз, автозапчастини і бензин. Ні одна копійка не використовується на зарплату або преміювання працівників, — запевняє чиновник.
Він каже, що пацієнту не відмовлять у лікуванні, якщо той не бажатиме зробити внесок.
— Нещодавно довелося переконувати людину пожертвувати 20 грн. Пацієнт просив зробити дев’ять довідок, потрібних для вступу у ВНЗ, на бланках. Ксерокси його не влаштовували. Однак у нас немає такої кількості бланків, — розповідає пан Суслик.
Володимир Гребьонкін, Скандальний Житомир
