Суспільство

Житомирянин Максим Васянович на одолженной камере снял кино за 10 тысяч долларов

3 грудня 2009, 14:39

”Мені все-таки дали дві з половиною тисячі доларів від телеканалу ”Україна”, — каже про премію 26-річний режисер Максим Васянович. Його документальна стрічка ”Мама померла в суботу на кухні…” на кінофестивалі ”Молодість” визнана кращою серед українських. — Київський міський голова Леонід Черновецький обіцяв 10 тисяч гривень, але так і не дав,повідомляє gazeta.ua.

Минув місяць після фестивалю, які дивіденди маєш?

— Єгипетська кінокомпанія АМА Film запропонувала приїхати до них попрацювати. Поки що домовився, що поживу там місяць, придивлюся персонажів, сюжет для нової документалки. Також арт-директор ”Молодості” Андрій Халпахчі обіцяв перевести мій фільм із відео на плівку. Але, певно, не знав про тривалість стрічки: переводити 55 хвилин — дорого.

В яку суму обійшлася стрічка?

— Уся краса безбюджетного виробництва — це коли вмовляєш друзів позичити камеру, потім відробляєш послугою. У США за такою схемою виживає все некомерційне кіно.

Я своїй знімальній групі не платив. Гроші йшли хіба на переїзд між Києвом та Житомиром і харчування. Жили вони в мене вдома. Я проплатив частину організації батькового концерту, пошиття фраку тощо. Протягом чотирьох років на все пішло 10 тисяч доларів. Їх мені згодом повернули шведи.

Як знайшов фінансування на Заході?

— На третьому році зйомок почав їздити по європейських форумах, де збираються продюсери і режисери з напівготовими проектами. У Лейпцигу на фестивалі документального кіно, що організовує канал ”Дискавері”, усе показують скопом. Кожному дають 15 хвилин на презентацію. Продюсери, редактори різних телеканалів дивляться, що цікаво, що ні, й дають гроші. Були різні фільми, на різну цільову аудиторію, а на сімейну тематику зовсім небагато. Мені пощастило.

За підтримки Швеції й Фінляндії працював останні два роки. Гроші почав отримувати на стадії монтажу.

Європа — це відкритий ринок ідей. Потрапити туди просто, а досягти успіху — ні. Половина режисерів з пострадянських республік свої проекти починала фразою ”коли Радянський Союз розвалився”. Далі плач ”як було погано при совку, а тепер добре. Хай живе ліберальна Європа!” Це всім набридло.

Пробував отримати кошти від українського Міністерства культури?

— З держустановою багато специфіки: треба входити в кола чиновників, немає прозорості, зрозумілих схем отримання фінансування. Молодий режисер має звітувати й гарантувати державі успіх мало не на всіх фестивалях...

Хоча знайти підтримку в Мінкульті, особливо до кризи, було реально. Мій брат, Валентин Васянович, добився коштів для зйомки повнометражного фільму.

Як державі підтримувати вітчизняне кіно?

— Не треба винаходити велосипедів. В Європі є чіткі процедури: подаєшся на конкурс грантів і отримати фінансування.

Потрібні регулярні презентації проектів молодих кіношників, куди запрошувати продюсерів, зокрема й закордонних. Має створитися довіра до нас. Поки що скільки я не спілкувався з європейськими продюсерами, Україна для них асоціюється з чорною дірою, в якій вкладенні гроші лише зникають.

Чи можна неігрове кіно розглядати як комерційний продукт, і шукати гроші в бізнесових структурах?

— Є багато приватних студій, що займаються рекламою, кліпами. ”Сота” Олега Кохана фінансує іменитих майстрів — Муратову, Балаяна, співпрацює з Іоселіані, Зануссі. Запустили Сергія Лозницю з першим ігровим проектом. Це великий ризик, хоч режисер і живий класик документального кіно. Навіть такий монстр, як Кохан, не ризикує повністю продюсувати його, а звертається до Німеччини.

Тільки США, Росія, Індія, Китай можуть собі дозволити знімати самостійно. А європейське кіно виживає за рахунок виробництва спільно з іншими країнами.

”Мама померла в суботу на кухні…”

Режисер і автор сценарію — Максим Васянович
Оператори — Сергій Стеценко, Вадим Ільков, Андрій Лисецький
Жанр — сімейна хроніка
Виробництво — київська студія ”Гармата Фільм”
Тривалість — 55 хв.
Бюджет — $10 тис.












”Мій батько не став видатним музикантом, але став видатною людиною”

У фільмі ”Мама померла в суботу на кухні…” йдеться про підготовку до останнього концерту художнього керівника Житомирської філармонії Миколи Васяновича — батька режисера. Камера стежить за головним героєм на сцені, на репетиції, за лаштунками з літровим слоїком шампанського.

— Я виріс у Житомирській філармонії й задумав створити про неї документальну коротку версію, — розповідає режисер Максим Васянович. — Але з часом філармонійна романтика, така нафталінова і смішна, відійшла на задній план. На передній вийшла історія моєї сім’ї. Цей фільм — розповідь про нездійсненні мрії й амбіції мого батька, який не став видатним музикантом, але став видатною людиною.











Житомир.info

Матеріали по темі