|
”Мені все-таки дали дві з половиною тисячі доларів від телеканалу ”Україна”, — каже про премію 26-річний режисер Максим Васянович. Його документальна стрічка ”Мама померла в суботу на кухні…” на кінофестивалі ”Молодість” визнана кращою серед українських. — Київський міський голова Леонід Черновецький обіцяв 10 тисяч гривень, але так і не дав,повідомляє gazeta.ua. Минув місяць після фестивалю, які дивіденди маєш? — Єгипетська кінокомпанія АМА Film запропонувала приїхати до них попрацювати. Поки що домовився, що поживу там місяць, придивлюся персонажів, сюжет для нової документалки. Також арт-директор ”Молодості” Андрій Халпахчі обіцяв перевести мій фільм із відео на плівку. Але, певно, не знав про тривалість стрічки: переводити 55 хвилин — дорого. В яку суму обійшлася стрічка? — Уся краса безбюджетного виробництва — це коли вмовляєш друзів позичити камеру, потім відробляєш послугою. У США за такою схемою виживає все некомерційне кіно. Я своїй знімальній групі не платив. Гроші йшли хіба на переїзд між Києвом та Житомиром і харчування. Жили вони в мене вдома. Я проплатив частину організації батькового концерту, пошиття фраку тощо. Протягом чотирьох років на все пішло 10 тисяч доларів. Їх мені згодом повернули шведи. Як знайшов фінансування на Заході? — На третьому році зйомок почав їздити по європейських форумах, де збираються продюсери і режисери з напівготовими проектами. У Лейпцигу на фестивалі документального кіно, що організовує канал ”Дискавері”, усе показують скопом. Кожному дають 15 хвилин на презентацію. Продюсери, редактори різних телеканалів дивляться, що цікаво, що ні, й дають гроші. Були різні фільми, на різну цільову аудиторію, а на сімейну тематику зовсім небагато. Мені пощастило. За підтримки Швеції й Фінляндії працював останні два роки. Гроші почав отримувати на стадії монтажу. Європа — це відкритий ринок ідей. Потрапити туди просто, а досягти успіху — ні. Половина режисерів з пострадянських республік свої проекти починала фразою ”коли Радянський Союз розвалився”. Далі плач ”як було погано при совку, а тепер добре. Хай живе ліберальна Європа!” Це всім набридло. Пробував отримати кошти від українського Міністерства культури? — З держустановою багато специфіки: треба входити в кола чиновників, немає прозорості, зрозумілих схем отримання фінансування. Молодий режисер має звітувати й гарантувати державі успіх мало не на всіх фестивалях... Хоча знайти підтримку в Мінкульті, особливо до кризи, було реально. Мій брат, Валентин Васянович, добився коштів для зйомки повнометражного фільму. Як державі підтримувати вітчизняне кіно? — Не треба винаходити велосипедів. В Європі є чіткі процедури: подаєшся на конкурс грантів і отримати фінансування. Потрібні регулярні презентації проектів молодих кіношників, куди запрошувати продюсерів, зокрема й закордонних. Має створитися довіра до нас. Поки що скільки я не спілкувався з європейськими продюсерами, Україна для них асоціюється з чорною дірою, в якій вкладенні гроші лише зникають. Чи можна неігрове кіно розглядати як комерційний продукт, і шукати гроші в бізнесових структурах? — Є багато приватних студій, що займаються рекламою, кліпами. ”Сота” Олега Кохана фінансує іменитих майстрів — Муратову, Балаяна, співпрацює з Іоселіані, Зануссі. Запустили Сергія Лозницю з першим ігровим проектом. Це великий ризик, хоч режисер і живий класик документального кіно. Навіть такий монстр, як Кохан, не ризикує повністю продюсувати його, а звертається до Німеччини. Тільки США, Росія, Індія, Китай можуть собі дозволити знімати самостійно. А європейське кіно виживає за рахунок виробництва спільно з іншими країнами. ”Мама померла в суботу на кухні…”
|
|||||||||||||||||||||||||||||
| Іван СТОЛЯРЧУК | |||||||||||||||||||||||||||||
