«Самвидав і блоги» – такою була тема зустрічі студентів Житомирського державного університету імені Івана Франка з українським журналістом Вахтангом Кіпіані, що відбулася 22 грудня.
Так стартував перший захід проекту навчально-наукового інституту філології та журналістики «Відомі постаті України».
Сьогодні Вахтанга Кіпіані знають як редактора різних газет і журналів, ведучого на провідних телеканалах України, політолога. Проте не всім відомо, що він чи не єдиний колекціонер самвидаву в Україні.
Знайомство з аудиторією Кіпіані почав зі слів письменника Володимира Буковського: «Самвидав – це коли сам пишу, сам вичитую, друкую, поширюю, потім сам сиджу в тюрмі». Ця теза зберігала актуальність протягом усієї зустрічі.
Збирання преси Вахтанг Кіпіані почав займатися 25 років тому. Кількість видань його архіву становить близько 18 тисяч назв. Серед них наявна не тільки українська, а й закордонна періодика.
Цікавою була розповідь про появу самвидаву на теренах України. Вахтанг Кіпіані представив публіці перший український самвидав – журнал «Воля і Батьківщина» 1965 року, 15 номерів якого вийшло у світ. Однак після виходу п’яти номерів журналу його засновника було заарештовано. Спроба відвернення уваги виходом нового номеру зазнала невдачі. Цей випадок не був поодиноким. На той час вплив влади був надзвичайно сильним, існувала так звана «брутальна цензура», що описано у книзі Вахтанга Кіпіані «Влада тьми і темників».
Згадав Кіпіані і про революцію В’ячеслава Чорновола, коли у 1967 році останній опублікував статті під власним прізвищем. До цього таке не практикувалося.
Вахтанг Кіпіані зауважив також, що з 1972 до перебудови не було жодного українського самвидаву.
Відродження самвидаву знаменувала поява нового журналу «Рок кур’єр». Редактори цього видання також ризикували, адже на той час музика такого напрямку була заборонена.
Розповів Кіпіані також про історію створення першої релігійної газети «Наша віра». Так, двоє студентів, що хотіли висловитися через пресу, попросили авторитетного журналіста підписатися редактором. Після виходу першого номеру «засновники» зникли, а газета існує й сьогодні.
На зустрічі було представлено 20 назв періодичних видань Житомирщини, серед яких: «Нестор», «СНЕ», «Предтеча», «Житомир Коу-Кор». Були популярними і молодіжні, – «Поліська Січ» і «Підпільні Вісті».
Найменшою газетою на території України була «Перспектива». Особливістю було те, що перший номер вийшов у зменшеному форматі, інші – були формату А3.
Зараз усі ці видання зберігаються в окремій кімнаті колекціонера Кіпіані. Одночасно ведуться переговори з Києво-Могилянською академією про розміщення там цього безцінного скарбу та можливість переведення його в електронну базу.
З приводу блогів Вахтанг Кіпіані зауважив, що відсутність блога засвідчує профнепридатність журналіста. Адже на сьогодні блоги, за слова Кіпіані, і є самвидавами.
Олександр Крижанівський, Тетяна Кучерук, ЖДУ ім. Франка
Фото: © «Універсум»
