Робочий день мера Житомира Віри Шелудченко – це десятки справ, серед яких майже усі – першочергові. Навіть під час інтерв’ю телефони дзвонили з інтервалами у 5 хвилин.
«Передзвоню пізніше», - говорила Віра Тимофіївна, і ми продовжували розмову.
- Віро Тимофіївно, як Ви згадуєте перші враження від початку роботи, тобто з червня минулого року, на посаді міського голови?
- Перші враження були від знайомства зі звітом начальника фінуправління про заборгованість по зарплаті. Виявилося, що потрібні чималі кошти.
Протягом місяца почали також з’являтися листи від керівників комунальних підприємств, кому і скільки потрібно коштів, причому всі вимоги - першої необхідності.
Для мене ті дні були першим шоком - усім треба гроші і нема звідки взяти. За перше півріччя було невелике перевиконаання, а гроші з’явилися після того, як підбили підсумки роботи за 9 місяців. У першу чергу почали дотувати ВЖРЕПи.
Тоді ж виник скандал із коммунальним підприємством «Зеленбуд»: кричущі порушення виявили після перевірки актів виконаних робіт. Тоді мене шокувало, те, що раніше акти виконаних робіт взагалі ніхто не перевіряв. Їх просто підписували, незважаючи на те, зроблена робота, чи не зроблена. Хоча у фінуправлінні були групи, які мали б це контролювати…
А тоді мені на стіл поклали документи про виділення близько 2 мільйонів гривень з міського бюджету для «Зеленбуду». Акти теж свідчили, що роботи виконані на всю суму. Я попросила розшифровку про те, які роботи були виконані, взяла акти і поїхала по місту, перевірити, що зроблено. В актах зазначалося - заквітчення, стрижка газонів і таке інше, проте насправді побачили місця, де взагалі не було газонів, а по документах, місто мало б заплатити гроші не лише за їх облаштування, але й за прополку квітів на цих газонах.
Ми створили комісію по перевірці, так за вихідні «Зеленбуд» зробив більше, ніж за декілька місяців.
- Як Ви оцінювали у ті дні роботу співробітників мерії?
- У перші дні роботи в мене склалося враження, що в мерії ніхто ні за що не відповідає. Коли даєш доручення, чиновники пишуть відповідь, не виїжджаючи на місце…
Протягом 3-4 років люди отримували на свої звернення типові відповіді, лише дати змінювалися - тексти відповідей були одні й ті самі. Це треба було переборювати.
На осінь стало зрозуміло, що команда, у тому числі й деякі заступники мера та керівники управлінь, не готові до роботи. І доводилося казати людям, на яких я розраховувала, що далі ми не будемо разом працювати. Я так і казала: не будемо працювати, ти маєш піти.
Будемо казати, що перше призначення заступників було у якісь мірі политичним виконанням своїх обіцянок. Зараз я зрозуміла, що таке не можна робити, тому що одна справа, коли ти сидиш у раді й ні за що не відповідаєш - можна декларувати, можна домовлятися, а інша справа, коли працюєш у місцевому виконавчому комітеті.
Зараз, коли приходять на роботу люди, я їх не запитую про партійність, треба, щоб фахівець був відмінний.
Доводилося робити кадрові зміни і у ВЖРЕПах, і на комунальних підприємствах. Проте після зміни керівника доводилося ще багато працювати, зміна керіника сама по собі ще ничого не значить, потрібен постійний контроль.
- Пройшов уже рік з часу виборів. Зараз Ви можете сказати, що у Вас є команда?
- Ні, команда лише складається. Це стоється і рівня начальників управлінь мерії, і головних спеціалістів, тому що є проколи, притому чималі. Поки виховуємо. Проте, виховний процес має вже закінчитися. Після реформування виконкому, є люди, які залишилися, вони працюють по 20 років, я їх поважаю, а є люди, які по 20 років сидять. Вони не вважають за потрібне працювати.
Мені б хотілося, щоб прийшло більше молоді. У них сучасне бачення, вони вже по-іншому працюють. Наприклад, позитивні зміни відбулися вже в управлінні транспорту. Мені подобається, як вони працюють. Цей рік буде переломним в управлінні комунального транспорту.
- Віро Тимофіівно, є думка, що будь-яка людина буде хорошим мером, якщо в міській казні багато грошей…
- Гроші завжди відігравали не останню роль, проте скільки б грошей не було, їх завжди мало. У нас лише водоканал написав програму реформування, на реалізацію якої потрібно 250 мільйонів. Але треба виважено підходити до того, наскільки реально можно освоїти ці гроші. Потрібна виважена цінова політика. Наприклад, комунальному підприємству «Міськсвітло» ми виділили на капітальний ремонт достатньо велику суму коштів - 6,2 млн. гривень. Потім вирішили, що за ці кошти можна капітально відремонтувати 12 вулиць, а ще на на 31 вулиці зробити поточний ремонт освітлення.
Місто має бути освітленим…
- Чи може міська влада проконтролювати те, як гроші використовуються?
- Цього року з депутатським корпусом прийняли рішення не розпорошувати кошти. Виділяли цільово. Не планувати одразу 20 тем, а запланувати гроші на одну проблему і забути про ії існування.
Болюча проблема – кошти для ВЖРЕПів. До 95% мешканців міста платять за комунальні послуги, а рівень послуг – надто низький. Останній місяць намагаємся контролювати їхню роботу щоденно.
Інша справа, що ВЖРЕПи в кредитах, які брали ще в минулі роки. До того ж, комунальники звикли, що гроші їм виділяють з бюджету. Керівникам треба вчитися рахувати гроші, витрачати їх раціонально, а не латати дірки і створювати видимість роботи.
- Цього року з міського бюджету для коммунальників виділяється набагато більше коштів. За рахунок чого?
- У бюджет збільшилися надходження від податку з доходів фізичних осіб.
Друге – ми підняли ринковий збір. У Житомирі він був найменшим серед міст України.
Третє – новостворена «Агенція по управлінню майном» принесе цього року до міської казни понад 10 мільйонів, хоча рік тому від оренди комунальної власності місто отримувало не більше 280 тисяч.
Цього року продали 2 крупних об’єкти – ще 4,5 млн надходження. У вересні відбудеться аукціон з продажу землі.
У цьому році заплановано близько 20 млн гривень різних субвецій з держбюджету.. Це дасть можливість погасити заборгованість бюджетних підприємств та організацій за комунальні послуги.
У вересні досить жорстко будемо розглядати заборгованість по ВЖРЕПах: одні працюють без заборгованости, інші ії мають весь рік. Не сплачуючи навіть до Пенсійного фонду. Зараз робимо фінансовий аналіз підприємств, який дасть змогу дати відповідь про причину боргів, небажання самого керівника працювати, або його нездатність регулювати фінансові потоки, або є ще якісь причини.
- Яка доля чекатиме коммунальні підприємства – водоканал та «Житомиртеплокомуненерго»?
- Коли Кабінет Міністрів задекларував реформу житлово –комунального господарства, приїздило багато делегацій з пропозіціями: хотіли і водоканал взяти в концесію на 25 років, і «Теплокомуненерго» на 25 років, але ми розуміємо, що це стратегічні обєкти, і ні про яку концесію мова йти не може. Тоді місто взагалі не зможе впливати на тарифну політику. Не домовишся. В оновленні водоканалу йдемо шляхом співпраці з Европейським банком реконструкції та розвитку. «Житомиртеплокомуненерго» нещодавно очолив молодий директор, залишився й колишній – Єфімов та Павленко – головний інженер. Це досвідчені люди.
Зараз працює комісія по предачі основних засобів, коли передамо – буде вирішувати проблеми з тарифами. Нове комунальне підприємство повинне увійти в зиму з новим підходом до формування тарифів на гаряче водопостачання та опалення, як ми й казали – літніми та зимовими. Але гальмує Кабмін, який досі не відпрацював методику розрахунків. Сьогодні стоїть питання про тарифи на гаряче водопостачання: що має включати тариф – підігрів води, чи ще й подачу. Принцип формування тарифів має бути однаковим для усіх міст.
Думаю, що в наступному році за рахунок місцевого бюджету виділимо кошти на підтримку комунальних підприємств.
- Приватні підприємства по наданню коммунальних послуг будуть з’являтися в Житомирі?
- Перше приватне підприємство по наданню комунальних послуг – „АВ- Житомир” – провалилося .
Ідея була хороша, проте при відкритті треба було, щоб приїхали представники Чехії, представники засновника.Вийшло так, що приватне підприємство не до кінця оформило документи для роботи. У них не було ліцензії на утримання будинків, а згідно з постановою Кабміну, має бути ліцензія. Місто не могло за таких умов проплачувати їм за утримання й обслуговування будинку. По-друге, фактично, люди перейшли до приватного підприємства, не навчившись по-новому працювати. Проблема була у тому, що не фахово підійшли до справи. Як ми працюємо – ми знаємо, а як працювати треба – їх ніхто не навчив.
Проте є інші пропозиції, наприклад, деякі підприємства хочуть взяти в аренду один із ВЖРЕПів.
„АБ – Житомир” пішов по шляху створення структури, а тут створюється лише управлінська команда. Вона починає з того, що вкладає свої кошти.
Я хочу спробувати, поекспериментувати. Є пропозиції від української компанії та від росіїської. Вони готові взяти півміста, але спочатку нехай спробують взяти один ВЖРЕП.
Зараз наші юристи працюють над цим питанням
