Культура

В Бердичеве в школе работает народный театр «Пектораль». ФОТО

27 April 2010, 14:07

Одного разу видатний художник епохи Відродження Рафаель випадково познайомився із чарівною дівчиною — донькою звичайного булочника. Вона сподобалася йому настільки, що він вирішив писати з неї картини. Свою «Перлину» художник забрав до Риму. Забрав, не дивлячись на погрози батька і нареченого дівчини. А незабаром з’явилася всесвітньо відома «Сикстинська мадонна»...

Такий перехід, можливо, здасться для когось занадто зарозумілим чи взагалі незрозумілим. Для когось можливо й так, та тільки не для колективу народного театру «Пектораль», що існує у Бердичеві в 10-й школі. Саме такою вони побачили історію рятування радянськими військами шедеврів, які були розташовані у Дрезденській картинній галереї, повідомляє ВІК.

Катерина Сальва, керівник народного театру «Пектораль» (ЕЗОШ № 10): «Цьогоріч у школах ввели новий предмет «Художні культура» і ось ми з моєю колегою Людмилою Самойленко думали, чим можна привернути увагу учнів до цього предмету, адже він є дійсно цікавим і таким, що узагальнює всі знання, набуті учнями за 8 років у «Музичній культурі» та «Образотворчому мистецтві». Коли ми почали копатися у матеріалах, то дійшли до часів війни.»

Вони були на крок від смерті — творіння Рафаеля, Рубенса, Мане, Веласкеса, Рембранда... Та їх двічі врятували радянські люди — вперше, коли знайшли та визволили з темних підвалів, каменоломень і шахт, вдруге — коли фахівці повністю «вилікували» полотна від, здавалося б, непоправних ударів плісняви й вогкості. Солдати виносили ці полотна й милувалися Мадонною. Хто зна, можливо, вона нагадувала їм матір, припускають юні артисти, можливо, переповнена вдячністю за принесений мир, Мадонна віддала свою дитину у руки солдата-визволителя, який на довгі десятиліття знайшов спокій у Трептов Парку. Можливо, учасники театру так само відчули неповторний запах цих полотен і в один момент опинилися пліч-о-пліч зі своїми прадідами. Хто зна...

Наталія Черняк, учасниця народного театру «Пектораль» (ЕЗОШ № 10): «На першій репетиції мене ця тема на дуже «зачепила», але потім — сильно сколихнула. Коли я подивилася на очі ветеранів і побачила в них сльози, мене це дуже схвилювало. Лише уявити: в той далекий час вони піклувалися про наше сьогоднішнє життя...»

Олексій Панчук, учасник народного театру «Пектораль» (ЕЗОШ № 10): «Тема війни завжди була мені близькою, адже наші ветерани захищали країну, в якій ми нині живемо, тобто, дали нам шанс на життя. Сьогодні дійсно я відчуваю за них гордість. Насправді, дуже приємно, що вони прийшли до нас сьогодні... Просто немає слів...»

Фахівці відзначають, що з першого дня «Пектораль» не відходить від обраного нею стилю. А учасники колективу мріють про те, аби з їхніх вистав люди виходили переповненими позитивними відчуттями, а не спустошеними.

Катерина Сальва, керівник народного театру «Пектораль» (ЕЗОШ № 10): «Учні завжди з радістю приходять до нашого театру: чесно кажучи, двері у мене не зачиняються. Бажання брати участь у тій чи іншій виставі у них й насправді є. До публіцистики ми прийшли через Василя Стуса. На те, що ми — театр саме публіцистичного напрямку, нас наштовхнули фахівці із Житомира, які порадили й надалі працювати у цьому жанрі.»

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш


Житомир.info

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Матеріали по темі