Закон України «Про акціонерні товариства», що набув чинності, передбачає перетворення нинішніх відкритих акціонерних товариств у публічні чи приватні акціонерні товариства, і це перетворення має бути здійснено до квітня 2011 року. Переважна більшість відкритих акціонерних товариств вже провела збори акціонерів з відповідним порядком денним. Подібні збори мали відбутися в листопаді і у ВАТ «Коростенський щебзавод» (не плутати з ВАТ "Коростенський кар’єр"). Проте не відбулися, нібито з причини неявки акціонерів. Подія неабияка, і, зважаючи на вагомість цього товариства в регіоні, ми запросили до розмови одного з співвласників компанії «Юнігран», акціонера ВАТ «Коростенський щебзавод», Заслуженого будівельника України Ігоря НАУМЦЯ (на фото).
- Ігоре Володимировичу, Ви не взяли участь у загальних зборах, тому вони й не відбулися?
- Так, ми тримаємо більше 40 відсотків акцій товариства, тому без нашої участі збори акціонерів неможливі. Але збори не відбулися не з нашої (акціонерів - прим. автора) вини, а з вини керівництва підприємства, оскільки не були підготовлені належним чином через небажання керівництва товариства співпрацювати з акціонерами.
- Ви можете розповісти про це докладніше?
- Із задоволенням, оскільки питання турбує не тільки мене, а й інших акціонерів, та небайдуже і самому трудовому колективу. Запропоновані нововведення в законодавстві щодо акціонерних товариств наближають нас до Європейських стандартів, зокрема, і в плані відкритості, і контролю діяльності товариства, відповідно розширюючи права акціонерів. Тому, коли ми отримали запрошення керівництва заводу до участі в зборах, я відразу звернувся до його директора Конончука Володимира Анатолійовича з проханням надати мені проект нового статуту та весь пакет документів, розгляд яких мав проходити на зборах. Мені було обіцяно, що всі необхідні документи я отримаю протягом тижня. На жаль, ні через тиждень, ні через два документів я так і не отримав. Не дочекавшись, подав письмовий запит. Відповідь отримав доволі дивну. З неї зрозумів, що документи поки не готові, з ними працюють відповідні фахівці, а ознайомитися з документами можна буде… безпосередньо перед початком зборів. Оскільки перетворення Відкритого акціонерного товариства у Публічне акціонерне товариство справа відповідальна, то й готувати це треба ретельно, спільно узгоджуючи те чи інше питання. Більше того, я декілька разів пропонував провести переговори з керівництвом підприємства і кожен раз отримував безліч відмовок. У Володимира Анатолійовича завжди знаходились більш важливі справи, ніж підготовка зборів. Наразі складається враження, що керівництву вигідно не проводити збори, а навпаки, штучно нагнітати ситуацію навколо них.
- Ігоре Володимировичу, у чому ж річ?
- У свій час, близько десяти років тому, приблизно за такою ж схемою керівництвом Коростенського щебеневого заводу була практично захоплена влада на підприємстві. Використовуючи адмінресурс, службове становище та довірливість працівників, керівництво на зборах трудового колективу, не заплативши ні копійки, практично задарма відібрало у робітників їхні акції, мотивуючи це тим, що вони можуть бути викуплені невідомими особами, метою яких, мовляв, є знищення самого Коростенського щебзаводу. Ось так з’явилося Закрите акціонерне товариство «Коростенський щебзавод». Ситуація на підприємстві наразі така, що тепер працівники не володіють акціями і хоча б якимись правами, зате керівництво ЗАТ у будь-який момент може продати акції хоча б і за гривню. Акціонери ж, у випадку виходу з товариства, права забрати свої акції не мають - вони їх просто позбулися. Крім того, у зв’язку з нововведеннями законодавства, вони втрачають двічі: розмір податку на дивіденди з фізичних осіб становить 15 відсотків, з юридичних - 25%, тому акціонери ЗАТ«Коростенський щебзавод» однозначно втратять у дивідендах. Нинішній законопроект припускає наразі вже 30%. А згідно нового законодавства, яке вступить у дію в квітні 2011 року, керівництво «Коростенського щебзаводу» повинно виплачувати акціонерам 30% дивідентів від прибутку підприємства. Теперь, я думаю, що керівництво спробує відчужити акції ЗАТ«Коростенський щебзавод» на себе, забезпечивши цим собі безбідну старість.
- Але я, зокрема, чула, що Ви висували ультимативні вимоги, подекуди занадто жорсткі, тому у Вас не виходить конструктивної розмови з керівництвом Коростенського щебзаводу…
- Це смішно, оскільки ніяких ультимативних вимог я не висував, усе, що пропонував - у рамках закону. Зокрема, обрати спостережну раду з восьми осіб. Згідно Закону, їх має бути не менше семи, але моя пропозиція більше відповідає розкладу по акціях.
- Але при цьому може скластися патова ситуація, коли буде порівну великих власників акцій і дрібних.
- Зовсім ні. Адже Законом передбачено вирішальний голос Голови спостережної ради. Головою спостережної ради ми, акціонери, готові обрати представника найбільшого акціонера - ЗАТ «Коростенський щебзавод», і при цьому спостережна рада та керівництво Коростенського щебзаводу нічого не втрачають, а дрібні акціонери - більш широко представлені в спостережній раді. Ще один камінь спотикання - кількісний склад правління. На нашу думку, правління має бути не одноосібним, а налічувати кілька осіб. Ми не вимагаємо більшості, але погодьтеся - одна голова добре, а кілька - краще: і рішення колегіальні, і взаємоконтроль наявний. Давно відомо, що безмежна влада призводить до зміни реальності, людині згодом здається, що вона - пан, а усі інші - холопи. Тому при всій повазі до нинішнього керівника Конончука В.А., як досвідченого фахівця і управлінця, ми проти одноосібного правління. Ми вважаємо, що наше побажання збільшити кількість членів правління до трьох чи п’яти осіб - цілком нормальне і відповідає вимогам часу. Не заперечуючи досвід і професійний рівень працівників щебзаводу, як можливих кандидатів у члени правління, маємо і своїх достойних фахівців, знаних у нерудній промисловості. Це, зокрема, колишній голова правління ВАТ «Коростенський кар’єр», керівник з 30-річним стажем Маклаков В.К., відомий роботою на ВАТ «Малинський каменедробильний завод» Толкач П.І., який доклав немало зусиль аби підняти з забуття Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат «Кварцит», гірник з 25-річним досвідом. Можливі й інші. Хіба це зашкодить підприємству? І ще одне побажання - аж ніяк не ультимативна вимога - це бажання бачити у ревізійній комісії якнайбільше представників міноритарних акціонерів. Адже це дасть можливість краще контролювати стан справ та господарську діяльність підприємства. Хоча, якщо ця пропозиція буде неприйнятною нинішньому керівництву підприємства, ми не наполягатимемо. Це наразі не є принциповим, адже акціонер, який володіє більш ніж 10% акцій, має право проведення аудиторської перевірки.
- А що, необхідність таких перевірок дозріла? Мають місце якісь факти і порушення?
- Є багато питань, а факти можуть з’явитися після проведення перевірки.
- А що за питання?
- Як акціонерів, нас звісно найбільше цікавить прибуткова діяльність підприємства. Це співпадає як з інтересами трудівників заводу, так і місцевого бюджету. Та керівництво Коростенського щебзаводу останнім часом віддає перевагу співпраці з посередниками, а це йде врозріз з вищезгаданими інтересами. Як приклад, наведу стан справ з вибухівкою. Виробнича компанія «Інтервибухпром» продає вибухівку усім підприємствам за ціною 4300 гривень за тонну разом з ПДВ (ми знаємо про це напевно, тому що також користуємося послугами цієї компанії), Коростенський щебеневий завод купує цю ж саму вибухівку за 4900-5000 грн. через посередників. Виникає риторичне запитання: навіщо? Кому це вигідно, здогадатися неважко. Є питання також по нарахуванню і виплаті заробітної плати, по реалізації майна тощо. Отож питань, на які хотілося б отримати відповіді - безліч. Тому ми відправили лист з вимогою проведення аудиторської перевірки на Коростенському щебзаводі. У відповідь, смішно сказати, нам заявили, що вони не знають чи являємося ми акціонерами цього підприємста. Виникає нове запитання: чому тоді керівництво Коростенського щебзаводу взагалі запрошувало нас взяти участь у зборах акціонерів, чому не провело їх без нас? Аби закінчити цю «виставу» театру абсурду, по іншому сказати не можна, наразі ми надсилаємо повторний лист не лише з вимогами, а й з пакетом документів, які підтверджують наші права як акціонерів ВАТ «Коростенський щебзавод».
- Ігоре Володимировичу, на Вашу думку, що буде далі?
- Мені важко прогнозувати. Акціонери товариства повністю відповідальні за долю підприємства як за господарську одиницю національної економіки, так і за трудовий колектив. Наразі ми будемо робити усе для того, аби добитися балансу інтересів в цілому. Ми зацікавлені, щоб підприємство процвітало і приносило прибуток. Збори акціонерів не відбулися через порожні амбіції нинішнього керівництва Коростенського щебзаводу на кшталт «Я його (завод-прим. автора) будував, я і хоронити його буду…». Хочу зазначити, що ми не приймаємо таку точку зору, і уточнити, що підприємство - складний механізм, який будувався сотнями людей, і ніхто не дозволить тут гратися в «барщину».
- Дякую за змістовну розмову. Чого б хотіли побажати читачам?
- Рік кота чи кролика - рік пухнастого звіра, і він має пройти без ускладнень і розбіжностей в поглядах. Від себе хочу побажати процвітання працівникам, акціонерам і керівникам Коростенського щебзаводу. Нехай щастить!
