Не вірите?

Мене теж дратує розруха і срач на Московській. Там, де продають квіти. Більше того, мене, ймовірно, дратуватиме навіть акуратний павільйон, який вони хочуть собі збудувати, бо він закриватиме прекрасні “сталінські фасади” торгових рядів Житнього ринку (так їх назвав varandej у своїй жежешечці, а я перехопила, бо не шарю особливо в архітектурних стилях). Втім, квітковий ринок в обласному центрі має бути і бути має десь у центрі, поблизу ринку продуктово-подарункового. Дуже зручно: дітям - мороженоє, бабє - цвєти. Наприклад, купити хреснику на день народження музичну абетку в ТЦ, а кумі одразу ж тут на місці придбати букетик. Ну не пертися ж за квітами на Подол? Мені було б влом.

Але питання навіть не в естетиці (бо, справді, про яку естетику можна говорити, коли приходиш на ту частину нашого базару, яка “вжеобустроєнатіпа”).

Річ у тім, що самі квіткарі вже два роки воюють з бюрократією, бо хочуть врешті-решт збудувати собі той павільйон. А їм все хтось заважає. Люди зібралися і створили ініціативну групу, зробили проект, на який, до слова, витратили 120 тисяч кревних гривень, оформили документи (ще тридцять тисяч) і самі готові були інвестувати у зведення павільйону (теж, мабуть, не дві копійки), але ж ні…

“Чєловєчєскій фактор,”- нарікає голова ініціативної групи квіткарів Маша: “Через помилку, допущену держслужбовцями, документи необхідно переробляти і подавати заново. Уявляєте, одну циферку переплутали в кадастровому номері. Я вже не кажу про те, скільки часу ми витрачаємо, щоб отримати від чиновників якусь довідочку на три слова...”. Уявляємо, бо самі дуже часто з таким стикаємося. Хто ж відповідає на інфозапит у мінімальний термін? Не комільфо якось - чиновник не запізнюється, він задєрживаєца і задєрживаєт…

Розглядати і голосувати мали на минулій сесії, яка, самі знаєте, чим закінчилася. От вони чекають наступної.

Але і на тому поневіряння квіткарів на Московській не знати, чи закінчаться. Люди бояться, що їх банально “кинуть” на бабло. Наскільки я зрозуміла з 15-ти хвилинного спілкування з ними, комусь дуже невигідно, щоб цю землю в центрі міста здавали в оренду квіткарям напряму через “Зеленбуд” за державними цінами. Жінки, що там торгують не на камеру натякають: хтось із житомирських можновладців зацікавлений узяти землю собі, а там за комерційною ціною, яка в рази вища від державної, здавати її в оренду квіткарям. Кажуть: сходіть, попитайте, скільки заробляють на вихлопі торговці на тому ж Подолі, сплативши всю праведну і віткатну ренту. Ми не ходили. Як я вже писала вище, ходити на Подол мені просто влом.

На моє логічне питання: “Ну хоч першу букву прізвища ймовірного окупанта розкрийте, ну хоч півбукви, га?..”, жіночки посміхаються і пропонують поцікавитися тим, як голосують по їхнім питанням депутати міськради. І ми обов”язково цим займемося, інформаційні запити оформимо і займемося, шановні депутати!:*) Зрештою, відповідь на поверхні для тих, хто хоча б інколи буває на сесіях.

Порадував якийсь космічний коментар “Зеленбуду” про те, що там ще не знають, чи залишаться на Московській продавці квітів. Дивно дуже, адже у “Зеленбуді” мали б знати, що вони начебто співпрацюють із спілкою квіткарів і за одне борються. Мали б знати, що ті вже документи два роки на павільйон оформлюють, великі гроші у це вкладають. Але, в нашій державі можливо все і навіть те, що після всієї цієї канітєлі на місце квіткарів переселять ще один дуже потрібний шматочок “Ради”, де продаватимуть гі*мнодави на будь-який смак і колір. Це я перефразовую і перебільшую, коли що.

Ну, не знаю. Серце болить мені за цих тендітних продавчинь. Шкода мені їх. Вони кажуть, самі не хочуть працювати у таких умовах, але вкладати немаленькі гроші у тимчасове облагороження території теж немає сенсу. Вони собі найняли прибиральницю, яка трішки розгрібає сміття за ними  і навіть на стоянці. Ніяковіюють, коли говориш їм про естетику і розводять руками: “Павільйон мали почати зводити вже цієї осені. А тепер ще цілу зиму мерзнути будемо у наметах. Коли б хоч навесні дали дозвіл…”

Менше емоцій і трохи більше інфи у сюжеті Євгена Герасимчука і Сергія Григорчука.