З Раїсою Михайлівною я познайомилася у п’ятницю, коли вона прийшла у громадську приймальню на особистий прийом до Борислава Розенблата. Жінка залетіла у кімнату, хутко віддала своє звернення і вже збиралася йти, але ми почали її допитувати.

Спершу вона сказала, що не хоче гаяти час народного депутата, а тому все написала у зверненні. Зрештою, її вдалося розговорити.

Вже 15 років Раїса Михайлівна Столяревич воює з ПАТ 'Коростенський завод "Янтар"' за 10 соток землі, на якій вона вирощує сад.Все, чого вона хоче, це – залишити щось своїм онукам і правнукам. Вона взагалі багато говорила про своїх онуків. Один з них зараз воює на сході України.

Жінка розповідає: цю землю отримала у спадок від чоловіка, ветерана 2-ї світової. У 1981 році родина отримала квартиру у будинку і 10 соток землі. В 1992 році чоловік викупив свою частину будинку, а з нею і землю.

Люди користувалися землею більше 30-ти років, але у 2000-х у них з'явився новий сусід. За словами жінки, він незаконно на червоній лінії побудував магазин і почав зазіхати на її землю:

«Після смерті чоловіка у 1999 році я одразу вирішила приватизувати ділянку, навіть заплатила гроші за оформлення документів. Але тут з'явився цей Сергієнко, який купив будинок біля нас. Він став казати, що в мене грошей не вистачить, що він у мене землю відсудить.»

Раїса Михайлівна обурюється: їй не дають приватизувати землю, бо директор заводу, якому землю надали в оренду, не дає згоди на приватизацію. В той же час, її згоди на здачу цієї ділянки в оренду ПАТ «Коростенський завод "Янтар"» ніхто не питав: 

«В 2000 році я подала на суд, бо мені цю землю приватизувати так і не дали, а йому надали її в постійне користування. У нас є рішення суду від 2001 року, яким анульовано рішення Житомирської міської ради про укладення договору на постійне користування землею з Сергієнком. Але мені не дають приватизувати і все,»- веде вона далі.

Жінка говорить, що вирішила звернутися до народного депутата, бо вже не має ні сил, ні здоров"я, ні коштів судитися. 

21 квітня я разом з юристом і Раїсою Михайлівною прийшла в Апеляційний суд, який мав розглядати цю справу. Зокрема, Раїса Михайлівна просила скасувати рішення суду від 2013 року про подовження оренди землі на 5 років для ПАТ «Коростенський завод "Янтар"», згідно з яким підприємець може знести її гараж і вирубати дерева, які заважають йому розширятися. Суд відмовив.

Чесно кажучи, судді справили на мене не найкраще враження. Я взагалі не розумію оцієї зарозумілості "ваших честей", але сьогодні вони мене просто вбили. 

Раїса Михайлівна сама себе захищала, ми прийшли як вільні слухачі. Ще перед початком засідання я вирішила повідомити, що буду вести фото-відео-аудіо фіксацію. І тут судді мені говорять: нехай одна зі сторін заявить клопотання, а ми подивимося, бо інша сторона може бути проти. Я одразу ж нагадала їм про свіжий Закон «Про забезпечення права на справедливий суд», яким гарантується право кожного бути присутнім на судовому засіданні і проводити фото- та відеозйомку без додаткових клопотань.

Втім, марно. Суддя сказала клопотати. Я на пальцях (бо говорити мені заборонили) попросила Раїсу Михайлівну подати відповідне клопотання, після чого судді спитали у представника «Янтаря», чи він не проти. Він, звісно, був проти, але судді, видно, згадали Закон і «з барского плєча» дозволили мені проводити все, що мені треба було. Я таки надішлю запит куди треба з проханням розтлумачити мені цей закон і дати оцінку діям судівської колегії.

Раїса Михайлівна вийшла з зали суду дуже розчарованою і зі стійким переконанням, що все в цьому світі купується і продається. Вона боїться, що вже сьогодні на її подвір’я прийде виконавча служба і зноситиме гараж і дерева.

Проте, за словами спеціаліста Юридичної клініки, не все втрачено. Тепер цією справою займуться помічники Борислава Розенблата і жінці більше не доведеться самотужки розбиратися у тонкощах юриспруденції.

Контакти Юридичної клініки, де житомиряни можуть безкоштовно отримати консультацію: майдан Корольова, 3/14, кабінет 118, тел. (093)004-00-01.