Вир думок змушує змінювати наші погляди з кожною хвилиною. Найменша подія може змінити шлях наших думок та вчинків зовсім в інше русло. Такою подією стала «Майданівська» революція. Практично після всіх жахливих подій українці різко почали проявляти себе, як патріоти. Називати себе «бандерівцем», говорити під час зустрічі «Слава Україні! Героям слава!», носити жовто-блакитні кольори та українську символіку стало своєрідним мейнстрімом. Нерозуміючи, що цим усім ми показуємо свій псевдопатрітотизм. Хіба від того, що ми нафарбуємо нігті жовто-блакитним, чи в такий самий пофарбуємо волосся, стане легше тим хто гине на Сході заради нас? Чому ніхто не носив вишиванки до того як сталася біда? Хіба для того щоб ми стали говорити без сорому, що ми українці має все піти шкереберть та загинути сотні людей? А хіба не краще переслати кількасот гривень на військовий рахунок, аніж витратити ту саму кількість грошей для окраси парканів, чи вулиць. Для когось патріотизм це носити вишиванку або жовто-сині стрічки на сумках, але ми не повинні забувати, що слова  краще підтверджувати вчинками. Адже від наших пустих слів нічого не зміниться. Любов до своєї країни потрібно показувати повагою один до одного, підтримкою, незламністю духу. Варто переламати свої заздрощі, жорстокість та показати, що ми єдині, що ми любимо свою країну, свій народ та ніколи не зламаємося під гнітом окупантів.