16 жовтня 2018, 22:25 Житомир: °C
Анастасія Нікітіна
Лікар, гінеколог-репродуктолог, лікар УЗД діагностики, завідувач філією медичного центру "Мати та дитина", м. Житомир
ЛІКАРІ ТЕЖ ЛЮДИ АБО ЧОМУ Я ЛЮБЛЮ СВОЮ РОБОТУ

Лікар - така ж професія, як і всі інші. І лікар в першу чергу теж людина. І як і багато людей відчуває позитивні і негативні емоції, радощі й прикрощі. Загалом, все як у людей. Точно так само існує і професійна деформація. І одна з таких деформацій - особлива «лікарська» радість, яку складно розділити іншим представникам людства.

Майбутні або молоді лікарі можуть відчути захват від людського черепа або від того, що їм довірили і у них вийшло. Досвідчений лікар радіє точно поставленому діагнозу, тому, що вдалося «докопатися» до причини, коли вдалося зібрати докупи розрізнені пазли симптомів в одну картину...

Величезне щастя для лікаря вилікувати хворого і спостерігати за тим, як повільно, але впевнено до нього повертається здоров'я. Але ще більше щастя і невимовний захват особисто я відчуваю, спостерігаючи за зростаючим животиком майбутньої матусі, яка протягом багатьох років безуспішно намагалася завагітніти. З кожною своєю пацієнткою я проходжу довгий шлях від діагностики і часом дуже тривалого лікування до появи на світ нового життя.

При чому, лікарі мене зрозуміють, чим складніше випадок, тим вище задоволення від роботи і більше щастя від першої успішної спроби ЕКЗ. Більш ніж у половині випадків перша спроба виявляється успішною. Це неймовірне «везіння» обумовлено місяцями, а іноді й роками копіткої спільної праці пацієнта і лікаря. Адже дуже часто збирається цілий «букет» проблем з репродуктивним здоров'ям пари. І якщо вже щось одне не в ладу, то воно може тягнути за собою і безліч інших захворювань, на перший погляд, не пов'язаних зі здатністю до запліднення. Але жіночий організм дуже ніжний тендітний, і, як музичний інструмент, вимагає хорошого налаштування. Адже якщо фальшивить одна нота, виходить какофонія.

Неможливо бути відстороненим від того що ти робиш, адже засмучення і сльози пацієнтки - це мої сльози і засмучення. Бували випадки, коли ми всім колективом «чергували» цілу ніч - вийде чи ні? І раділи, коли виходило, так, що здавалися божевільними. І не спали ночами, коли не виходило, намагаючись вирішити цю задачу. Не одну ніч я провела без сну, часто в сльозах, від того, що «у нас» не виходить завагітніти. Це неймовірно важко, але це не зрівняється з тим, що я відчуваю від одного позитивного тесту на вагітність моїх пацієнток або фото ще однієї дитини, яка народилася в нашій дружній і великій родині під ім'ям «Мати та дитина».

Кожна радісна смс із пологового будинку робить мене на одну дитину багатшою і щасливішою. Коли до мене приходять пацієнтки з нашими малюками, серце переповнюється любов'ю і розчуленням. І я абсолютно щаслива. І дякую Богові за те, що я маю таку роботу.