24 червня 2019, 16:31 Житомир: °C
Володимир Федоренко
Голова Житомирської обласної організації Аграрної партії України
Біль Чорнобиля - назавжди у наших серцях

Тридцять три роки минуло від тієї весняної ночі, коли відбулася страшна аварія на Чорнобильській атомній електростанції, наслідки якої ми відчуваємо й досі. Чорнобильська трагедія опалила долі мільйонів громадян.

Після вибуху на реакторі четвертого енергоблоку опромінення зазнали щонайменше 8 млн людей, передусім - це ліквідатори катастрофи, яких налічувалося майже 600 тисяч.

Навколо АЕС було утворено 30-кілометрову зону відчуження, внаслідок чого сотні тисяч українців були вимушені залишити власні домівки у пошуку більш безпечного життя.

Житомирщина - регіон, який найбільше постраждав від аварії на ЧАЕС. Тут проживає більше 250 тисяч постраждалих та майже 8 тисяч ліквідаторів.

У той час, коли стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції, я був 12-річним хлопчиком, і ми разом з однолітками взагалі не розуміли, що насправді відбулося. Ми жили в інформаційному вакуумі і, на жаль, ніхто не роз’яснював, що ця катастрофа матиме такі жахливі наслідки.

Пам’ятаю, як по вулиці проїхав БТР, зупинився біля нашого сільського клубу, і військові зі спецприладами почали вимірювати рівень радіації. Потім це відбувалося регулярно. Ті події ми, діти, сприймали більше як дійство, адже військові дозволяли нам вилізати на бронетранспортер і гратися. Також ті страшні квітневі дні у мене відбилися в пам’яті поїздкою до села Копищі. Наш клас привезли на екскурсію до Музею історії, в якому ми дізналися, як у 1943-му році німці спалили весь населений пункт разом з людьми.

Пізніше, на початку літа нас відправили в піонерський табір у теперішньому Святогорську. Загалом, за 3–4 місяці з небезпечних районів, включно з Києвом, в курортні міста та за кордон вивезли близько 700 тисяч дітей.

І лише подорослішавши, я зрозумів масштаб втрат, яких зазнала Україна внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Час плине, але не загоює чорнобильських ран.

Сьогоднішній день я присвятив вшануванню пам’яті тих мужніх людей, які виявили жертовність, високий патріотизм, і ціною власного життя й здоров’я зупинили ядерну катастрофу. Разом зі своїми житомирськими партійцями ми поклали квіти до меморіального пам’ятнику «Чорна біль» і згадали їхній подвиг.

Обговорюючи наслідки страшної катастрофи для Житомирщини, неможливо не згадати про Георгія Готовчиця, першого міністра України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Для всіх житомирян його постать є уособленням мужності і сміливості. Бог наділив його великим організаторським талантом та добрим серцем. З дня трагедії і до кінця життя Чорнобиль став його долею, а турбота про наших земляків - покликанням. Завдяки таким людям, як Георгій Готовчиць, сьогодні житомирський край вирує повноцінним життям.

Шановні учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС! Прийміть мою сердечну вдячність за Ваш самовідданий подвиг і патріотизм!

Вічна слава і шана тим, хто з нами!

Вічна пам’ять тим, хто відійшов у вічність!

Слава героям-чорнобильцям!

Слава Україні!