Глобальні потепління, як і похолодання, циклічно відбувались на Землі навіть тоді, коли ще не було людської діяльності. І це добре відомо фахівцям із палеокліматології. Але комусь потрібно було щось видумати для того, щоб вивести людство на хибний шлях розвитку і на цьому ще добре заробити. Україна найбільше страждає від цієї глобальної фальсифікації, особливо під час війни, а потім так буде і в період відновлення і ще буде довго, поки не отямимось.

В роботі академіка НАН України Геннадія Півняка у співавторстві із польськими колегами: «Раціональне використання енергії та навколишнього середовища» [1, С. 110-111] висловлена така теза «… в публікаціях щоразу частіше зазначається, що антропогенне зростання потепління Землі є лише науковою гіпотезою (ніким не підтвердженою) та знаряддям певної галасливою групи науковців та політиків, яка намагається іншим вбити своє переконання. Натомість гіпотеза про антропогенне зростання потепління Землі протирічить з до цього часу відомим фактами з геології та є свого роду поверненням до часів фараонів, котрі як освічені люди застерігали менш освічених членів тогочасного суспільства циклічними явищами природи, приписуючи собі силу управління ними».

Замість того щоб зосередитись на ефективному використанні традиційних, добре перевірених часом, надійних, дешевих і доступних джерел енергії, Україна легко піддалась політичному тиску відповідних зацікавлених сил, які діють під маскою антропогенного впливу на глобальне потепління, без ретельних наукових техніко-економічних обґрунтувань, стала надмірно і нераціонально широко застосовувати дорогі і ненадійні так званні альтернативні відновлюванні джерела енергії (ВДЕ). Про законодавчу недолугість стосовно цього питання йшла мова у статті авторів А. Вдовиченка, П. Єрмакова і Н.Чернієнко: «Альтернативні джерела енергії: наслідки законодавчих прогалин» (ДТ, 30.03.2018) [2].

Якщо розглядати сонячну енергію як безпосереднє джерело теплової та світлової енергії, то в планетарному масштабі альтернативи їй на сьогодні не існує. Але, якщо сонячну енергію використовувати для генерації електричної енергії, яка в подальшому буде перетворюватися на теплову, світлову і механічну енергії, то вона уже не може бути альтернативою іншим розповсюдженим джерелам енергії, за винятком деяких обмежених умов використання. І тому віднесення сонячної енергії як джерела електричної до загальної категорії альтернативних є неправомірним. Сучасний рівень технології масштабного використання сонячних панелей створює суттєві загрози, які не враховуються. По–перше, це потреба значних територій, а це вже екологічне навантаження. Для значних потужностей сонячних електростанцій просто не вистачить територій. Все буде захаращено сонячними панелями.

Другий суттєвий негатив – крайня вразливість від погодних факторів. Вночі сонце не світить – панелі не працюють, вдень велика хмарність – панелі майже не працюють, похмуро – украй погано працюють. Значну загрозу створюють великі снігопади. При малих обсягах панелі можна якось ще очистити від снігу вручну, але для масштабного очищення снігоочисну техніку на панелях не застосуєш, потрібно чекати поки сніг сам розтане. А якщо сніг буде всю зиму, то що робити? А якщо сильне обледеніння із снігом то проблеми ще більш загострюються. Одна надія – глобальне потепління. Звісно при глобальному потеплінні, коли тепла і сонячна зима, то можна покладати якусь надію на сонячні панелі, але взимку - день то короткий.

Січень 2026 року для України показав, що мабуть з’явились перші ознаки кінця глобальному потеплінню.

Глобальну екологічну загрозу масштабного використання сонячних панелей є виготовлення акумуляторів, в яких застосовуються рідкісні метали. Для забезпечення зростаючого попиту рідкісних металів та інших елементів необхідно в рази збільшити розвідку, освоєння і розробку родовищ та переробку відповідної сировини а також виготовлення сонячних панелей і акумулюючих пристроїв. Технологічні процеси всього циклу такого виробництва, з урахуванням логістики, потребують відведення значних територій, що є одним із найбільших джерел забруднення навколишнього середовища, зокрема і вуглецевих викидів. Потужні сонячні електростанції, які працюють без акумуляторів такої проблеми не мають.

Екологічну загрозу в майбутньому може стати проблема утилізації відходів, зокрема акумуляторів. Ця проблема може бути вирішена, якщо будуть розроблені ефективні технології їх утилізації.

Підсумовуючи наведене можна дійти висновків, що сонячне джерело електричної енергії у глобальних масштабах є неефективними, збитковими і екологічно небезпечними. Все це тягарем лягає на плечі простих громадян, але на цьому легко збагачуються в першу чергу олігархи і чиновники. Особлива роль в цьому відводиться народним депутатам, які за «малу долю» приймають недолугі закони і не збираються їх змінювати на краще.

Беззаперечно, що в малих обсягах, межі і відповідні умови яких повинні ретельно науково обґрунтовуватись, доцільно широко використовувати сонячні панелі. З розвитком технології їх виготовлення і використання, область ефективного застосування цього джерела енергії буде значно поширюватись. Але при сучасному рівні технологій, сонячна електроенергія в глобальних масштабах не може бути альтернативою традиційним джерелам енергії.

Україні в найближчі 5 років недоцільно вкладати державні кошти у масштабний розвиток сонячної, вітрової та інших дороговартісних ВДЕ, а також в «декарбонізацію» та «зелений перехід».

Це також стосується вітрових, біогазових та інших подібних джерела енергії.

Із справжніх відновлюваних джерел енергії для України найбільш ефективною є геотермальна енергія про яку майже забули. Тисячі законсервованих глибоких свердловин можуть бути ефективно використані для отримання теплової енергії. НАК «Нафтогаз» повинна зосередитись на цьому головному напряму розвитку ВДЕ, а не займатись дитячими забавами із сонячною енергією.

Із традиційних джерел енергії найбільш перспективним в сучасних умовах для України є освоєння торф’яного потенціалу, про перспективність якого висвітлено в статті авторів А. Вдовиченка, О. Ремезової, В. Гнєушева і К. Ярошовець: «Торф як альтернативне паливо. Розвінчуємо міфи» (ДТ. 17.08.2023) [3]. Неосвоєні торфовища створюють серйозну загрозу навколишньому середовищу і це було науково, експериментально і практично доведено ще в кінці 19 століття. В період глобального потепління торф’яники інтенсивно осушуються, деградують, створюючи пожежну небезпеку та суттєво збільшуються викиди в атмосферу.

На місцевому рівні в сучасних умовах важливого значення в якості палива набуває некондиційна, особливо “мертва» деревина і чагарники, якою украй захаращені ліси, лісосмуги та незадіяні території органів місцевого самоврядування Раціональне масштабне освоєння цієї сировини вирішує низку важливих економічних, енергетичних і екологічних проблем.

Під час війни, коли забруднення від вибухів та масштабних пожеж, в рази перевищують усі промислові викиди, то не час займатись марнотратною безглуздою діяльністю. Коли завершиться війна, країна повністю відновиться і стане передовою, ось тоді настане момент істини для ретельних досліджень причин глобального потепління і визначення раціональних заходів боротьби із ним.

Початок цього року показує, що невідомо із чим, і з ким потрібно боротись, і за що посилено молитись

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Півняк Г.Г., Земба А., Дудля М.А. Раціональне використання енергії та навколишнього середовища. Навчальний посібник / Дніпропетровськ. Національна гірнича академія України, - 2002. – 193 с .

2. Вдовиченко А.І., Єрмаков П.П., Чернієнко Н.М. Альтернативні джерела енергії: наслідки законодавчих прогалин // Дзеркало тижня, 30.03.2018.