Супроводжуючи перевірки Держпраці, податкової та Держпродспоживслужби, зробила для себе один практичний висновок: перед тим як допускати перевірку та надавати документи, варто провести внутрішній аудит і виявити свої ризики ще до того, як це зробить контролюючий орган.

Особливо це стосується податкових перевірок, де ключову роль відіграють саме первинні документи.

Будь-яка господарська операція починається з договору. І саме договір є тією основою, на якій будується подальше документальне підтвердження операції.

На практиці часто бачу, що під час підписання договорів сторони не приділяють достатньої уваги їх змісту, сприймаючи це як формальність та покладаючись на усні домовленості або тривалі ділові відносини.

Однак для податкової важливо не лише те, що сторони фактично співпрацювали, а й те, наскільки це підтверджується документально.

Тому варто перевіряти:

• чи відповідають умови договору фактичним взаємовідносинам;
• чи узгоджуються договір, накладні, акти та інші первинні документи між собою;
• чи визначено порядок поставки товару або результат надання послуг;
• чи підписані первинні документи належним чином;
• якщо документи не підписані — якими доказами підтверджується виконання зобов’язань.

Податкова оцінює не лише наявність документів, а й логіку всієї господарської операції.

Наприклад, чи міг транспортний засіб, зазначений у ТТН, фактично перевезти обсяг товару, визначений договором?

Чи відповідають дати, обсяги, маршрут та інші дані змісту операції?

Саме з таких деталей найчастіше і починаються питання під час перевірки.

Тому попередній аудит документів — це не формальність, а реальний інструмент мінімізації ризиків.

Бо дуже часто проблема бізнесу не в тому, що операція не відбулася, а в тому, що документи цього не підтверджують.